Делі. Синусоїда пішла вгору

Синусоїда пішла вгору – написала мені сестра Олена, почувши мої враження про вихідні. Індія показала мені своє нове лице і воно надзвичайне! В суботу я відвідала Храм Лотоса, який всього на 1 рік старший від мене, але за кількістю відвідувачів перевершує Тадж-Махал і Ейфелеву вежу.

Храм збудовано у вигляді квітки лотоса, який з усіх сторін оточений водою. Туди приходять молитись, медитувати люди всіх релігій. В храм можна зайти тільки без взуття, всередині не можна фотографувати і розмовляти. Немає жодних образів Бога і ніяких музичних інструментів, тільки час-від-часу співають люди, а частіше – пташки, які там позалітали, це створює незабутню атмосферу і сприяє роздумам.

По дорозі до храму створилась черга людей, більшість з них мали цікаві вбрання індійського стилю, всі такі колоритні…але тим не менше найбільше уваги всі звертали на мене…обступали зі всіх сторін, фотографували… я відчула себе мало не Анджеліною Джолі))). Але така надмірна увага дуже швидко втомлює…

Біля храму збирається група людей, екскурсовод розказує про храм на англійській мові і на хінді. Я зрозуміла тільки окремі речення, на жаль, ще не звикла до індійської англійської, в них тут своя вимова… Зазвичай, перепитую по 50 раз, але з часом це мине.

 а це всередині…

Місцеві жіночки…

 Потім теж біля мене фоткались ))

Місцеві чоловіки…

Ось який він, лотос водяний

Малюка собі впіймала

А потім я поїхала у Hauz Khas village – "мусульманський комплекс в Південному Делі, що містить водойму, медресе, мечеть, гробницю і павільйони, збудовані навколо стародавнього селища, історія якого походить з 13 століття, тобто часів Делійського султанату" (Wikipedia). В Делі дуже багато місць, де відчуваєш справжній дух старовини…


 А це озеро чарівне і я ))

Було досить весело, я лазила по деревах

бігала по стінах

Потім відвідала парк оленів дуже мальовничий… (забула сказати, декілька днів тому в Делі випав дощ, омив місто і рослини ожили, відкрили свої справжні кольори. Люди теж дощу радіють, як манні небесній. Це справжнє свято для спраглого міста!)

Крім оленів, було багато білочок, вони тут сіро-білі і менші, ніж наші і їх справді багато всюди.

Неподалік від парку оленів мою увагу привернув цей храм

На перехрестях, де бувають корки, завжди люди щось продають – журнали, кульки повітряні, різні іграшки… цього разу були квіти… індійська красуня продавала


 і ще такий усміхнений чоловік

А ввечері в суботу я побувала на Делійському "вернісажі", там великий вибір товарів зі всієї Індії, а також можна скуштувати кухню всіх індійських штатів. На ринку аж очі розбігались від різноманіття кольорів, тканин, візерунків і всюди віяло цікавими запахами. Я довго розглядала все, дуже важко вибрати щось, коли так багато всього цікавого, автентичного! Дуже люблю народну творчість, всі речі такі колоритні! Народ має берегти всі свої ремесла, в них море символів, в них вся сторічна-тисячолітня історія народу…

А в неділю ми з Гальою вибрались на центральну вулицю Делі, де розташовані India Gate, Палац Президента і Парламент. 
Було сонячно, небо голубе, газон зелений… ляпота! Якби ще нас не атакували індуси з настирливими проханнями сфотографуватись… ми тут – екзотика…

Отже, India Gate (Брама Індії)

Присвячена воїнам, які загинули в англо-афганських війнах і Першій світовій війні, а було таких більше 90 000 чоловік.

Навпроти Брами, на відстані 1км знаходиться Будинок Президента і Парламент. Там така досить англійська, навіть лондонська атмосфера… газончик зелений, небо голубе, багато простору…

Брама до Президентського дому

В далині – Будинок Президента

Головна вулиця в Делі Rajpath, на горизонті  – Брама Індії

Отже, скоро 2 тижні, як я в Індії, можна підвести деякі підсумки:
1. Я вже нормально переношу спеку, чи то спека вже не така, як була;
2. Не шукаю вже поглядом всюди щурів, знаю, вони тут є…
3. Так і не навчилась ходити по вулицях… тротуарів нема, всі сигналять…
4. Вже втомилась від настирливих поглядів і атак "папараці" з фотоапаратами;
5. Мене переселили в іншу кімнату без вікна…, але там живу сама…
6. В результаті численних переговорів, які я провела з директорами індійського агентства і львівським букером, квартиру майже привели до нормального стану: відремонтували душі, крани, туалетний бачок, видали нову постіль, поставили в мою "коморку" кондиціонер і видали матрац (перед тим був мало не дерев'яний), винесли сміття, обіцяють ще й прибиральника привести… Чесно кажучи, не знаю, як тут жили дівчата до тепер…невибагливі… А ваша Галя балувана ))))

Є деякі зрушення, життя налагоджується… але це все коштує немалих зусиль… Чомусь так завжди, завжди треба боротись і на те, що хтось подбає про тебе, надіятись не доводиться, навіть тоді, коли це їхній обов'язок і за це вони отримують гроші… Втомлює це все…але цей досвід в житті знадобиться…

Живу тепер в своїй затишній "коморці"… тільки от денного світла в ній нема…(( одна тільки мама напевно зрозуміє, як важливо мені жити в сонячних променях… Ще один експеримент, подивимось, що з того вийде і на скільки мене хватить… 

Тут в мене більше вільного часу, ніж я б могла подумати, тому половину  списку місць, які мені радили відвідати в Делі, вже виконано… Скоро почну досліджувати прилеглу до міста територію ;))



Comments:

1 коментар

Залишити відповідь