З Україною в серці

Мені пощастило народитись в українській сімї на заході України, такому багатому на культурні традиції. Пощастило вчитися в гімназії, де нам кожного дня прививали любов до своєї землі, народу, історії… Але тоді я ще не розуміла сили всіх тих речей. Я бачила багато незадоволених людей на вулицях свого міста, багато негативу з теленовин, депресія і вічні теми в маршртутках – малі зарплати, великі ціни, корупція, хабарництво…

Я закінчила юридичний факультет не з червоним дипломом, але жодного разу не давши хабаря за оцінку. Тим самим довела в першу чергу собі, що цілком можливо стати магістром права покладаючись тільки на свої знання.

В результаті, коли після закінчення середнього і вищого навчального закладу, я вийшла на роботу, то зіткнулась з проблемою – “я не знаю, що таке хабар…, чула про таке, але на практиці як тим користуватися, не знаю”. Першою моєю роботою стала робота в державному перевіряючому органі, де начальниця нам прямим текстом на нарадах говорила не жалітись на малі зарплати і погане фінансування, я використовувати власні знання на перевірках для покращення власного і її (начальниці) матеріального стану. Говорила вона це іншими словами, але я такої лексики не вживаю, тому не можу процитувати її дослівно… Перша робота – це школа життя… це безцінна можливість познайомитись з державною владою зсередини. Тоді я зрозуміла, яке воно все гниле і абсурдне… Я зрозуміла, що жодним чином не хочу бути причетною до тих діянь і ні в якому разі не хотіла б робити свою кар’єру в державній сфері, занадто багато принципів довелось би ламати в собі.

Робота в приватній успішній фірмі була кардинально іншою. Так приєно працювати в великому механізмі, де все функціонує чітко і без збоїв, де мудрі люди знають, як грати за абсурдними правилами. Великий плюс – це наявність грошей, гроші вирішують багато!

А потім я звільнилась, поїхала по Світу. І тоді я насправді зрозуміла, що таке бути українкою. Я зустрічала дуже багато нових людей зі всіх усюд. Тебе завжди питають: як тебе звати? звідки ти? Чомусь в Китаї мало хто знав про Україну, дехто думав це частина Росії… Але найбільше дратує, коли до тебе починають говорити по-російськи “Прівет, как дела….” і багато хто навіть не здогадується, що в нас є своя мова!

В Катарі я зустріла людей з країн, про які раніше весь час чула в новинах: Палестина, Сирія, Ірак, Іран, Ліван… Ці люди покинули свої країни давно, багато з них мають паспорти інших успішних держав, але домом вони завжди вважають свою батьківщину, вони розказують про свої країни, як про райські куточки на землі, вони мріють вернутись назад і жити там в мирі . Я тільки тоді зрозуміла, яке велике щастя, що ми маємо нашу сильну державу, це основа всього! Без держави – ми, як ті сирітські діти, які шукають батьків на всиновлення. Ми багатий народ, бо ми маємо свою мову, культуру, традиції. Люди не вірять, коли я розказую, що в нашій мові немає нецензурної лексики. Це ще раз доказує наскільки висококультурний український народ. В нашій історії нема моментів заграбастання, нападу на чужі території, всі наші війни – це боротьба за своє!

Коли почалась революція на майдані, коли вона переросла у збройне протистояння, стало справді страшно… Сталось те, чого я боялась завжди… війна, про яку колись мені розказували бабці і дідусь (одного свого дідуся я так ніколи і не бачила, бо він через травму війни помер задовго до мого народження)… В школі, пам’ятаю, як сьогодні, коли говорили про війну, питали нас: ви уявляєте, щоб молоді хлопці вашого віку кинули все і пішли воювати за свою країну?… Я тоді задумалась і справді… А що, якщо війна, хто піде воювати… В армії ніхто майже не служить… хто нас буде захищати… Слава Богу, мирний час! А тут революція, а тут без військового призову сотні тисяч чоловіків, хлопців, дівчат, жінок… виходять на мороз і творять справжнє чудо, мало не Козацьку Січ… І вже немає сотень тисяч, є один величезний здоровий організм під назвою “Майдан”.

А що робити, коли ти так далеко, коли твої друзі відстоюють твоє майбутнє на майдані… а тобі все що лишається це переглядати шокуючі новини, плакати, молитись… Життя ніби продовжується, подорожі, цікаві місця…, але на серці так важко, так сумно… страшно! депресія… Новини з Україною на перших шпальтах газет всього Світу, в телеефірі CNN, BBC, Al Jazeera… Тепер вже всі знають, що таке Україна – сильна держава свідомих людей! Нарешті Україна проявила свій справжній характер, міць і єдність! І я пишаюся своїм народом! Я вірю, що прорвемось! Я вірю в те, що ми зможемо повторити чудо Сінгапуру, стати супер-державою, почати із чистого листа! Ми маємо все – родючу землю, кришталево-чисте повітря, буйні ліси, чарівні гори і Чорне Море! Продукти наші – найякісніші, найсмачніші і при тому найдешевші! І люди наші такі справжні, працьовиті, чесні! А ще мені завжди кажуть, посилаючись на різні рейтинги, що в Україні найкрасивіші дівчата)))

Ми заслуговуємо на кращу долю! І тепер ми несемо відповідальність перед Героями Небесної Сотні. Держава починається з кожного з нас! Час полюбити своє, а не дивитись з заздрістю на захід! Час перестати роздумувати, де краще, час зробити краще там, де ми є!

IMG_2532



Comments:

3 коментарі

  • andy сказав:

    Не в приєднанні до ЄС вихід, бо я багато їздив Румунією, Болгарією, Словаччиною і є переконаним євроскептиком. І корупція в них не менша і бідосі теж не менше. Думаю що західноєвропейські країни процвітають не завдяки ЄС, а всупереч йому)

    Твоя (як і моя) проблема в тому що ми галичани. Але якщо ти хочеш великої і сильної України то повинна забути про це бо інакше наша участь це в кращому випадку стати молдовою, а в гіршому придністровям чи косово. Можна назвати це і бандерштатом при бажанні)
    Державний мехінізм подавляє людей заради загльного блага – так і обєднавчий механізм потребує певних жертв зі сторони кожного. Ми галичани хочемо все зробити без жертви зі свого боку і як нам довподоби, але це і вилізе нам боком. І нехай не вводить в оману “перемога” майдану бо це ще не перемога а лише початок і все ще попереду.

    Я це не для того щоб навівати песимізму. А просто сказати що без цього не переможемо ніяк.

    • admin_miss сказав:

      Я ніколи не казала, що приєднання до ЄС врятує нас від нинішньої ситуації. Врятувати нас може хіба що чудо. Те, що сталось на майдані цієї зими справжє чудо для мене, яке вселило віру в те, що люди готові змінити цю систему. А те, що можливо побороти тотальну корупцію, шляхом обрання гідного президента вже доказано на прикладі Сінгапуру “…С 1959 по 1990 годы, во время правления Ли Куан Ю, Сингапур, лишённый ресурсов (даже воду получает из Джохора в Малайзии), смог решить многие внутренние проблемы и совершил скачок от страны третьего мира до высокоразвитой страны с высоким уровнем жизни…” Вікіпедія

  • Andy сказав:

    Hу в нас же населення побільше буде і “прижок” отой тяжче зробити буде на порядок. Але взагалі я бував в сінгапурі і не є від нього у захваті. На інаубатор схоже) Ну і з демократією і свободою в них трабли кажуть і це в принципі відчувається. Думаю в нас буде краще)

Залишити відповідь