Йорданські купання в Дубаї

В той час, коли православні українці стрибали в ополонку на Йордан, я стрибала з літака в холодний океан…
Так страшно звучить))) Саме так описала мій день сестра своєму чоловіку))…
Насправді все було трішки інакше…
В 5ій ранку нас забрав автобус і відвіз в аеропорт. Звідти в 7ій ранку ми мали рейс в Дубаї в тренінг-центр. Я й не знала, що Доха має різницю в часі з Дубаї… Летіли всього десь годину, тільки я почала засинати після теплого сендвічу, як ми приземлились… В Дубаї 9та ранку, погода сонячна!
Я знову згадала, чому так люблю це місто! Там все виглядає ідеальним, довершеним, розкішним… Чи то може я, як всі закохані, надто ідеалізую об’єкт своєї симпатії… Не знаю, треба там пожити, але, думаю ці почуття навіть побут не зруйнує 🙂
Я забула про втому і недоспану ніч…

Нас відвезли в тренувальний центр Emirates
Там в спеціальних симуляторах ми мали можливість на практиці відтворити всі аварійні ситуації, які вчили теоретично. Ми зайшли в спеціальний літак, який імітує весь рух кабіни літака при польоті і всі звуки. Це було, як реаліті-шоу! Море адреналіну в крові! Я два рази боролась з вогнем, другий раз особливо успішно, інструктор навіть похвалила – “brilliant job!”. Вогню, звичайно, не було, але дим, червоне світло, вогнегасники – це все створювало відчуття реальності. І ми ніколи не знали, який наступний сценарій, де почнеться вогонь, хто буде його гасити… Ще були випадки декомпресії (коли випадають кисневі маски) і аварійна посадка (трясло так ні в року і в вікнах було відео, ніби ми справді приземляємось). А на завершення стрибали в жилетах з рятувального човна в холодну воду. Вона виявилась не така холодна, як показують в Титаніку… А може не даремно я 2 місяці приймала контрасні душі щоранку 😉 та й стрибали в одязі… Хоча деяким дівчатам було дуже холодно, вони поприлітали з теплих країв, напевно тому…

В той же день ми летіли назад в Доху. Перед вильотом мали більше 2х годин для шопінгу в дьюті – фрі, який в Дубайському аеропорту величезний! І там є все – від комп’ютерів до дитячих іграшок. Очі розбігалися…Тому й не дивно, що серед того всього шопінгу я не помітила Опру Вінфрі, яка мала виліт по сусідству з нами… Деякі дівчата навіть сфотографувались з нею, кажуть, що зірковою хворобою не хворіє, це радує! Хоч як-не-як, найбагатша жінка світу! І без секюріті…

Отак завершились наші дубайські купання… Хоч були вони в переддень Йордану, але все таки купання 🙂
А сьогодні Йордан відсвяткувала в тайському ресторані з сусідкою Камольварою. Я їла цікаву страву Rad Naa – густий суп з овочами, спагетті та морепродуктами. Дуже смачно!

Хоч важко було найти в меню страву без гострих спецій 🙂

Так непомітно моє навчання добігає до логічного завершення …
Три дні тому здала екзамен з першої допомоги. Це був короткий курс – всього чотири дні, але зовсім не простий!
По перше, через медичну термінологію. До тепер я й не догадувалась, як буде по англійськи “опіки”, “ниркові коліки”, “нетримання”, “інсульт”, “скорочення матки”… і т.д. і т.п. Тепер знаю 🙂 а ще знаю симптоми основних хворіб і лікування, як приймати роди в літаку, як робити штучне дихання та електрошок, накладати бандаж при переломі і багато інших важливих речей.
По друге, мені людині, яка ніколи не горіла бажанням стати медиком, досить важко було дивитись детальне відео про роди, занадто детальне… В нас всіх був шок від перегляду… Потім виявилось, що це відео вагітним показують на курсах… Я їм дуже співчуваю! Воно дуже сильно відбиває бажання народжувати!
Та й взагалі, важко уявити себе в ролі медика, але це частина майбутньої професії…. І ніколи не знаєш, коли ці знання можуть стати в пригоді…навіть у буденному житті.
По третє, це вперше курс вела жінка і до її стилю викладання ще треба було звикнути… Після Саші і Паскаля дехто взагалі не міг її нормально сприймати. Я старалась абстрагуватися від особистих відчуттів, бо ще з універу пам’ятаю, що завжди мала проблеми з предметами, де мені викладачі не подобались. В результаті, Енні (так її звати:), вона, до речі, з Філіпін) виявилась досить хорошою.
І що особливо подобається, тут викладачі ставляться до всіх однаково: в них нема улюбленців, всім однаково приділяють увагу, дуже швидко вивчають імена і позитивно всіх сприймають.

Мені ще лишилось зовсім мало занять до завершення навчання. В понеділок вперше одягну форму, вона якраз зараз десь готується в хімчистці, сьогодні віддала…
Цей весь процес навчання мені нагадує народження метелика: 2 місяці нас формували зовні і ментально, прививали особливий стиль поведінки, мислення, зовнішнього вигляду… І тільки, коли ми пройшли всі етапи, нам дають форму і дозволяють її одягнути, вийти з кокона, розкрити крила і летіти… 🙂
я люблю мислити образно :))

Ну от, ця безкінечна смска підходить до завершення)) (я.все ще з айфону))
Пора лягати спати, будильник на 5 ранку, ранковий клас…

Христос Хрещається!
Смачної куті! 🙂

Posted via LiveJournal app for iPhone.



Tags:

Comments:

26 коментарів

Залишити відповідь