Йорданія – країна чудес

Деякі люди планують поїздки заздалегідь. Стюардеси ж це роблять надто спонтанно. Я хотіла вирватися з Дохи, попросила 4 вихідних (це максимум вихідних днів підряд, який нам дають). Думала зробити шенгенку і кудись в Європу махнути. Аж раптом прийшов лист від керівництва, що ми нарешті (вже десь 5 років намагалися і так і не змогли) відкриваємо новий аеропорт і, у зв’язку з цим, 4 перші дні його роботи ми не зможемо користуватись своїми стаф-квитками зі знижечками… І які б ви думали це дні?! Саме ті дати, на які припали мої вихідні (27-30 травня)… Ну, думаю я собі, приїхала… 4 дні під ряд в Досі, о май год… Повірте, це справді забагато для Дохи, це просто нереально багато! Відмінила всі свої плани в голові…і раптом посеред місяця я зрозуміла, що прилітаю з Кенії рано вранці 26 травня, а 26 ще можна вилітати за стаф-квитками, ююхуууу!

Почала розпитувати подружок-друзів, хто куди летить, думала комусь на хвіст впасти))) виявилось, один колега якраз був на вихідних в Джордані (Йорданії). Каже прилітай, тут кльово. Я так і зробила))) найшла бюджетний готельчик з гламурною назвою “Бутік Готель”. Та й полетіла))

Коли так швидко міняєщ місця, то організм не зразу адаптується. Я вечеряла в Найробі (Кенія), снідала в Досі (Катар), а обідала в Аммані (Йорданія). Деколи сама дивуюсь, де береться енергія на то все…Пропрацювавши цілу ніч забігти додому, перевдітися, закинути речі в валізку, і – на літак… Просто якщо дуже хочеш, то можливо все:)

Повернемося до Амману. Столиця королівства Йорданія.
Перше чудо Йорданії – за 100 доларів в аеропорту мені дали 70 дірхам… (Нічогенький такий курс!), з яких 40 я зразу ж віддала за візу (теж непогана ціна…). Поставили в паспорт 2 марочки… (Ще ніколи не бачила такої візи)

photo

Так просто, а в мене всього 30 місцевих тугриків лишилось…

Центральна частина міста для мене так і залишилась незбагненною… Старі будинки, виглядають як обдерті і занедбані, маленькі вулички, багато магазинчиків з барахлом… Зі всіх усюд настирливі погляди чоловіків, хоч в Йорданії жінки переважно не носять абаю і взагалі вдіваються досить прогресивно як на цей регіон. Але загалом атмосфера досить спокійна. Там ми пообідали. Обід в середньому коштує мінімум 5 дірхам (7,5 доларів).

DSC_0680_01

DSC_0678_01

DSC_0687_01

DSC_0670_01

DSC_0668_01DSC_0661_01

А це ітрерє’р мого ретро-готельчика. Відчуття було, що я приїхала в гості до родичів, так по-домашньому затишно

DSC_0361_01

Ввечері ми поїхали на оглядини інщої частини міста, де живуть багачі (державні службовці переважно). Там шикарні вілли кубічної форми, з садом, газончиком і ялиночками вистриженими в формі спіралі, ну і звичайно модні тачки…

А все тому, що податки в Йорданії високі. За придбану машину наприклад треба заплатити 300% податку, тому гарних іномарок на вулицях міста зовсім мало…:( ціни справді високі на все (десь на рівні США і модних європейських країн), а рівень життя досить низький… Невідомо куди ті гроші йдуть…

Хоча, коли я відвідала музей королівських машин, все стало зрозуміло….
Прочитала відгуки на тріпедвайзорі (tripadvisor.co.uk), зрозуміла варто піти, тим більше тому що я захоплююсь старими машинами.

Короля Хусейна любили не тільки в Йорданії, але й у всьому Світі.

DSC_0372_01_01

DSC_0400_01_01

DSC_0424_01_01

DSC_0444_01_01

DSC_0440_01_01

DSC_0434_01_01

DSC_0417_01_01

DSC_0431_01_01

Музей справді гарний, захоплення з кожним кроком все зростає… А потім воно переростає в якусь відразу (згадую золоті батони і тд і тп). Можна мати 3-5-10 ексклюзивних супер-дорогих, супер-розкішних, просто шедевральних машин, якщо це хобі, якщо можливості дозволяють… Але якщо їх під сотню… І кожна краща іншої… Це як же треба себе любити, щоб стільки іграшок накупити… При тому, що держава застигла в своєму розвитку… Отака-от королівська хвороба…отакі-от королі…

Номер один в списку місць, які хотіла відвідати в Йорданії, було Мертве море. Ще з дитинсва мріяла побачити, яке воно і що воно…і як так воно мертве?…

На машині з Амману до моря їхати десь 1,5 год. Але перед морем ми завітали в природний заповідник Mujib Nature Resort, про який я ніколи раніше не чула і який залишив море позитивних вражень.

DSC_0315_01_01

На вході мені сказали залишити всю техніку в машині і навіть окуляри не брати. Сказали, що доведеться мокнути, що мокрим буде все. Забракували мої сандалі, сказали, що буде слизько, довелось в них купити балетки спеціальні. Вділи на мене жилет, щоб не потонула. Ого, думаю собі, що ж то буде?!)))

А було дуже круто, це як природний водний атракціон. Спочатку треба йти попри річку, деколи її переходити в брід.

photo 2-2

photo 1-1

Річка тече у височезній ущелині.

photo 2-3

Колись ця вся скала була під водою, тому вона дуже гладенька, ніби обтесана і нагадує мені вироби з кольорового дерева.

photo 4-1

Не шляху з часом появляються нові і нові каменюки, скали… На них треба вилазити, як скалолаз. На особливо крутих і високих прикріплений шнурок. Треба боротись не тільки з крутою скалою, але і з потоком води.

photo 1-2

photo 3

Це напевно найбільша скала, на яку я видерлась в своєму житті)))

photo 5-1

Але водичка дуже приємна, тепла, саме те, що треба у жаркий день. Вкінці дороги водоспад. Я, коли його побачила, думала, що туди теж треба лізти, злякалась… Але, на щастя це був кінець. 🙂

photo 4

ну і назад все та ж дорога, тільки тепер вода тече по напрямку руху і вже не страшно намокнути, бо мокре і так все)))

photo 1-3

А через дорогу від заповідника омріяне Мертве море. Ми пішли на якийсь державний резорт, оскільки після моря конче треба прийняти душ, щоб змити сіль з тіла.

DSC_0323_01_01

DSC_0319_01_01

За душ на пляжі нам довелось заплатити по 10 дінар (15 доларів). Мені ще правда дали біло-сірий рушник, бо я і рушника не мала. Але хто ж рахує гроші в такій унікальній місцині!))

Мертве море – це безперечно чудо природи! Дуже-дуже незвичайне відчуття. Коли заходиш в воду, вона розпливатися цікавими візерунками.

photo-1

Таке я тільки бачила, коли мама розводила желатин в воді. І зразу ж починає щіпати всі мікро-ранки на тілі. В мене була царапина на руці після скалолазення, через 20 хв проведених в морі, вона присушилась і стала коричневою, так, ніби йодом змазана)))

DSC_0328_01_01

А ще важко опустити ноги на дно, вода просто виштовхує, особливо філейні частини, типу попи )) вибачте за деталі, але це було справді кумедно, коли вона вспливала, як повітряна;))

Я не могла натішитися тим морем

DSC_0326_01_01

На березі валяються граніти солі: маленькі камінці і великі каменюки. А в воді, крім солі, багато інших цінних елементів. Зокрема, щось жирне, бо все тіло потім масне.

DSC_0325_01_01

Мертве море це точно те місце, яке треба відвідати у своєму житті!

Другим номером в списку мого маст-сі Йорданії була Петра, загублене місто віком в більш як 2000 років, яке входить до Семи чудес сучасного світу. Спочатку потрапити туди здавалось нереальним, бо ніхто мене не підтримував… Але я ще раз довела, що сила бажання творить чудеса… Коли справді дуже-дуже чогось хочеш і розумієш, що це може бути останній шанс втілити мрію в життя, то весь Всесвіт починає помагати…(все, як в “Алхіміку” Коелйо, все, як книжка пише;)) всі події склалися дуже успішно і захід сонця я зустрічала на горі в Петрі з захоплюючим краєвидом

DSC_0490_01_01

DSC_0476_01_01

Про те, що сподобалось, що розчарувало розкажу у наступному пості. Петра заслуговує окремої сторінки в моєму блозі.



Comments:

9 коментарів

  • Andy сказав:

    Бачиш ти побувала в таіланді але нічого про нього не написала а побувавши галопом в йорданіі уже набралася купи вражень і надихнулася на написання цієі чудовоі розповіді) Кілька років тому проіхав півтаіланду і ще з півроку жив на самуі (недалеко від хуатанону, може знаєш де це) і теж врешті не відчув що я в краіні чудес)
    Хоч це і банально але масовий туризм має страшну руйнівну силу. Є навіть фільм прикольний на цю тему “пляж” з Дікапріо.
    А взагалі рекомендував би тобі як любительниці мандрів активніше познайомитися з латинською америкою – воно того вартує.

    • admin_miss сказав:

      Насправді від Тайланду теж море вражень! Наша подорож була надзвичайно цікавою і наповненою пригодами… Просто в Йорданії я їхала три години в автобусі сама… це ідеальний час для написання статті (одним пальцем на айфоні в нотатках)) А після Тайланду все так закрутилось: країни, міста, люди… тому й вчасно не поділилась враженнями. Насправді багато історій вмирають ненародженими, саме через нехватку часу на їх опублікування…
      Тайланд – то зовсім інший вид відпочинку, там просто можна забутись. Йорданія – це погляд в минуле, а також наштовхує на роздуми “чому так?”… Латинська Америка дуже приваблює і манить, залишилось найти однодумців, які склали б компанію

      • Andy сказав:

        І ще підівчити іспанську) хоча то діло наживне і йде там легко.
        Я поки в південній небув ще але центральна дуже сподобалась. Нікарагуа, Костаріка і особливо Панама (жив там зимою). Краіни компактні і все є гори, джунглв, моря і острова і дуже цікава субкультура особливо на карибському узбережжі. В першу чергу звичайно для любителів природи бо міста там ніякі і гадюшники ще ті а от в провінціі благодать просто.

        Дивився недавно кіно Diarios de motocicleta (щоденники мотоцикліста) біографічний про молодого Че і його подорож з Буеносайреса в Венесуеллу через Чілі то дуже надихає. Якшо цієі зими в Бразилію чи Аргентину надумаю то там дам знати) Хоча поки дуже в океанію хочеться (фіджі, тонга і всетаке)

        • admin_miss сказав:

          Я теж цей фільм дивилась декілька років тому, справді цікавий!

          Південна Америка (в моєму випадку США), не вразила нічим, хіба сподобалось чисте повітря, яскраве сонце, іграшкові будиночки, а загалом все, як в кіно показують, в американському кіно…
          Океанія – це взагалі мрія! Я в захваті від Австралії, тому дуже цікаво, що там далі!!!

          А чим Ви займаєтесь, якщо не секрет, що так багато подорожуєте?!? ))

          • Andy сказав:

            Та я не по роботі мандрую, а швидше заради роботи)
            В мене робота трохи творчого характеру і я просто щоб не впасти в цейтнот змушений був міняти обстановку навколо себе. А в процесі трохи захопився)
            Хоча якщо порівнювати з Вами то я ще нікуди і не їздив)
            Та і взагалі сезон активної міграції в мене здебільшого припадає на осінь-зиму а так я спокійний)

            Якшо вже про кіно згадав то десь ріктому відкрив для себе азійське кіно. Зокрема дуже сподобались фільми гонконгського режисера Вонг Карвая (особливо любовний настрій та чунгкінгський експрес. Класно передана атмосфера міста і взагалі сильно так)
            Дотого чомусь думав шо кіно є тільки в америці)

          • admin_miss сказав:

            о, Клас! Дякую за нові ідеї! Бо я кіноман, а Гонконг – моє улюбленен місце на Землі))) Тому цікаво буде переглянути ці фільми!

            Я їжджу багато, але переважно на дуже короткий термін, за 24 години не завжди вдається зрозуміти нове місто, чи країну. Тому тут все відносно;)

          • Andy сказав:

            Та ладно)
            А взагалі класно пишеш, щиро і ще і фішка своя є – стюардеса)
            Я оце вже теж захотів блог якийсь писати. Наприклад міг би писати про життя на островах. Це тема цікава думаю бо це завжди якісь мікросередовища, але от пишу я не дуже цікаво і не надто мякокажучи люблю комусь щось розказувати, але принаймі вже буду думати)

  • Олена сказав:

    Вау!!!! Як цікаво!!!! Ніхто ще, хто був на Мертвому морі так цікаво не розповідав про це!!! Я і не думала, що все на стільки цікаво! Прочитавши, ніби там побувала!!! Але обов’язково ще мушу поїхати туди фізично!)))

Залишити відповідь