Нью-Делі. Перший тиждень. Фото-звіт

Небо над Москвою, дуже люблю таке небо

Міжнародний аеропорт імені Індіри Ганді.


А це вулиця… типова вуличка в Делі – столиці Індії

і ще одна

місцеві жителі

Не знаю, як кого, але мене вони лякають. Не так своїм виглядом, як поглядом… 

Ці були більш привітні, готували зупку з квіток))

Насправді, не знаю, що готували, але пахло квітами і було біля міні-храму, я подумала, що то їжа для богів)). Спішила на роботу, не було часу розпитувати…

Крамничка, їх тут багато таких, а супермаркетів мало

Рікша. Досить зручний і дуже поширений в Індії вид транспорту.


Їздять переважно без правил, сигналять безперестанку… 

Коза, гуляла по ринку…

ще бачила щура… велетенського… в Китаї раз бачила цілу стаю щурів, думала, що мій панічний страх після того пройшов. Виявилось, що тільки посилився…(((

Типова бібіка…

Індійська їжа

Це моя адреса. Будете в Делі, заходьте на чай-каву :))

І телефон букера. А це мій +919971238904. З України не так вже й дорого, дзвоніть! 😉

А ще нам кожного дня відключають світло і воду по 100 раз на день. Тато мій прослідкував закономірність, що світло виключають по парних, воду по непарних. Я більше люблю непарні, бо коли нема світла, то нема ні інтернету, ні приємного подиху кондиціонеру… Раз виключили світло, коли я наносила макіяж, одне око намалювала… а друге так і лишилось в своїй природній красі… так і пішла в люди… але Делі, то не Львів, можна йти і так, люди зрозуміють))))



Comments:

Залишити відповідь