Сім причин відвідати Тайланд

Як так? – мене питали, – провела в Йорданії 5 днів і два пости написала. А в Тайланді відпустку цілу – і жодного слова? Тому, щоб відновити справедливість, я розповім сьогодні про Тайланд. 😉

Про Тайланд я мріяла давно, чула захоплені розповіді друзів, які там побували, друзів, які вже пів Світу обїздили і називали Тайланд найкращою країною для відпочинку, бачила фото прекрасних краєвидів…

В Катарі здійснити цю мрію виявилось дуже легко, оскільки ми літаємо в Бангкок 4 рази на день 7 днів на тиждень. Тому приблизно кожні 2 місяці я буваю в Бангкоці. Літаю туди на масаж і смачнющу тайську їжу, ще деколи шопінг. На більше, ніж це, часу не хватає, бо деколи після 6-7-годинного нічного перельоту нам дають тільки 12 годин на відпочинок. Та й Бангкок – це явно не найкраще з того, що можна побачити в Тайланді. Тому навіь після всіх своїх багаточисленних візитів, я все ж таки відчувала тайландський голод.

За тисячу кілометрів від мене тайландська мрія зародилась в голові моєї Анет. І вона собі тихенько з нею сиділа, поки раптом, на якісь із скайп-сесій не проговорилась. А я зразу: “- та чого ж ти мовчиш?! я можу! я хочу! Поїхали!” І почали ми планувати подорож, пів року планували, просили відпустки, шукали острова… Я розпитувала своїх друзів, Анет прошарювала інтернет.

Анет летіла з Києва через Дубаї, вибрала собі Еміратс, мажорка))) Я з Катару прямим рейсом. Зустрілись в аеропорту, поїхали в місто поселятись до каучсерфера. («КаучСерфінґ» (англ. CouchSurfing, абревіатура: CS) — одна з найбільших всесвітніх мереж гостинності, реалізованих у вигляді онлайн-сервісу. Об’єднує більше 2 мільйонів людей в 238 країнах (станом на липень 2010). Учасники безкоштовно діляться один з одним місцем для ночівлі під час подорожей, організовують спільні подорожі та розвивають культурний взаємообмін.” Вікіпедія.)

Філіпо студент з Італії, був дуже гостеприїмним, але явно економив на житлі))) Філіпо жив в будинку біля цвинтаря… Про це ми дізналсь вже після того, як поселились в нього. А процес поселення був сповнений сміху і сюрпризів))) Він жив в типовій тайській квартирі економ варіанту. Мені здавалось, що стіни там зроблені з картону. Вся його квартира була менша ніж моя спальня в Катарі. Він по-джентельменськи віддав нам спальню, всю площу якої займало двоспальне ліжко, а єдине вікно виходило в вітальню, де саме і поселився наш каучсерфер на дивані довжиною в 1 м))). Ми з Анет зрозуміли, що добре починати так подорож, бо всі наші наступні помешкання, вже явно будуть більш комфортними, нас вже важко буде здивувати умовами проживання.

Отже почнемо!

Причина №1. Багата східна культура.

Відвідання буддистських храмів – це те, з чого вартує почати мандрівку і Бангкок для цього підходить найкраще! В перший же день ми відвідали найвідоміші храми, побачили сотні памятників Будди, серед яких – Лежачий Будда і Чорний Будда.

DSC_0577

Храм Ранкової зорі, або Ват Арун, розташований на березі річки і складається з величезної кількості крутих сходинок.

DSC_0491

DSC_0495

DSC_0508

Справді вартує того, щоб його відвідати. Один з найкращих буддистких храмів, які я бачила. Цікава колоритна архітектура допомагає відчути східну культуру.

DSC_0511

А тим хто викарабкався нагору – бонус-приз – вид на Бангкок

DSC_0504

І не забудьте вдітись відповідно, коли підете в тур по храмах, бо доведеться так, як нам, доплачувати за прокат синтетичних старомодних хусток багаторазового використання.

На другому березі ріки – Храм Лежачого Будди (або Храм Будди, який лежить в очікуванні нірвани). Анет начиталась про то все в інтернеті, надивилась відеотури перед поїздкою, я ж, як завжди, була мінімально підготовлена, тому мене дуже вразив цей храм з величезною золотою скульптурою Будди, який вирішив прилягти на бочок, відпочити…

DSC_0536

DSC_0545

DSC_0546

DSC_0550

На території храму було багато монахів

DSC_0528

DSC_0588

серед них і зовсім маленькі хлопчики

DSC_0559

DSC_0566

На острові ми теж побачили цікаві храми

DSC_0796

Причина №2. Цікаві засоби пересування

В Бангкоці дуже розповсюджений водний транспорт, оскільки в місті багато каналів. В 19 столлітті його навіть називали “Східною Венецією”. Зараз каналів набагато менше, але і далі ходять річкові трамваї, різні човники. Саме таки транспорт ми обрали, щоб дістатися до одного з храмів. Раніше я боялась плавати по цій ріцчі, бо вона страшенно брудна. Але у відпустці дивишся на ті самі речі вже під зовсім іншим кутом і дозволяєш собі різні вольності;)

IMG_5308

DSC_0483

DSC_0487

З тук-туками я вперше познайомилась в Індії, потім в Шрі Ланці каталась, в Китаї вони теж є, але в Тайланді вони дуже веселі)) Їх багато, вони кольорові і водії завжди кумедні.
Це Аня пішла на пошуки тук-тука і найшла водія, який за помірну ціну запропонував нам тур по храмах плюс візит в туристичний центр (тут так називаються туристичні агенства).

DSC_0517
Не знаю, чому вона так скривилась, напевно, тому, що жарко)))

Водій випромінював море позитиву, всю дорогу посміхався і розказував смішні історії

IMG_5340

Поїздка на тук-туку це невідємна складова подорожі в Тайланд, вона допомагає проникнутись безтурботним тайським життям

DSC_0603

IMG_6051

В мене ще була нав’язлива ідея взяти на прокат моторолер, це була моя тайська мрія!

IMG_5552

Всі друзі, які були в Тайланді розказували, що орендували мотороліки і на них досліджували острови. Але друзі – це переважно хлопці, або дівчата з хлопцями, а не просто дівчата, одна з яких (я) в далекому минулому каталась на мотороліку по Львову.

Працівники прокатів нам настирливо рекомендували не брати мотороліки, казали, щодня туристи травмуються…
Я переконувала Анет, що нам потрібен на острові моторолік, ще на стадії планування нашої поїздки по скайпу, потім все більш-і-більш надоїдливо в Тайланді, вона вже ніби і погодилась, але потім тверезий розум переіміг емоції, я уявила як хтось з нас з поломаною ногою валяється в тайській лікарні, не захотіла брати на себе цю відповідальність…

Тому взяли на прокат два мото-таксі… Пів дороги я їхала з надутими губами, як дитина, якій пообіцяли лунапарк і відмовили в останній момент… Але коли почався серпантин і круті перепади висот, я знову подякувала Богу, що дав мені розум і хороших мозговитих друзів!

DSC_0661

DSC_0672

DSC_0658

DSC_0663

Але, якщо ви мандруєте з хлопцями, яким довіряєте, або маєте досвід водіння, то обов’язково орендуйте моторолік!!!

Вперше ми зацінили мототаксі в Патаї. Там важко зловити типове таксі, а мотороллерів – хоч відбавляй. Тому одного разу ми скористались їхніми послугами навіть, коли їхали на автовокзал з валізами. Ще одна тайська комедія)))

IMG_5467

Тайською помилкою було добирання на острів по суші… Не робіть того ніколи!!! Не робіть!

IMG_5472

Автобус був ВІП-класу, по стилю нагадував “модні” львівські клуби – оббитий шкірою білого і рожевого кольорів, на вікнах фіраночки – гламуууррр))). Але навіть це не робило дорогу коротшою…12 годин нічного часу…
Спочатку ми обговорили всіх пасажирів: там були москалі (вони всюди, нікуди без них), одну з них ми бачили в дзеркалі заднього виду водія, точніше її руду голову з зачіскою, якій наші східні сусіди давно придумали назву – “взрив макаронної фабрики”, ми назвали її “русский стандарт” (що ще залишається робити двом бандерівкам в безкінечній автобусній поїздці, як не жартувати над москалями?;)); були індуси, які Ані зубами відкривали пиво; був сусід зліва, який витягнув книжку читати і через пів хвилини виключили світло)), він не розгубився – чемно ввімкнув свій маленький ліхтарик і поринув в океан знань)))).

Потім ми обговорили все, що сталось за ці дні в Тайланді, все, що сталось в нашому житті до Тайланду, всіх колишніх, теперішніх, майбутніх… Але дорозі не було ні кінця, ні краю… На певному етапі (коли вже весь автобус поринув в океан снів) наші обговорення переросли в гарячу дискусію, Аня почала мені шось доказувати, я їй, проснувся сусід зліва і зробив нам зауваження, заборонив голосно говорити…

Після 12 годин їзди в автобусі було ще 4 години чекання на інший автобус, який довезе нас до потрібного парому … Тому, коли ми вже потрапили на наш паром, були такі

IMG_5485

Добре, що хоч пощастило з сусідом справа, але, видно, він теж потомився з далекої дороги)))

На паромі їхали ще близько двох годин (скільки точно не знаю, бо відключилась, поки Аня не почала мене штурхати: “-Пішли, Ко Самуї кричать!”)
А переліт Бангкок – Ко Самуї триває одну годину… це так, туристу на замітку)))

За цікавим збігом обставин і подій ми потрапили на острів в день Тайського нового року – 13го квітня. Це найнетиповіший і найвеселіший новий рік, який мені довелось зустріти! Тут вдалось реалізувати мрію обливного понеділка, коли на дворі жара і зі всіх сторін тебе освіжає вода (в нас такої погоди на Паску просто не буває).

Не знаю витоків цієї традиції, чому саме тайці на свій новий рік обливаються водою і вимазують один одному лице дитячою присипкою з побажанням “Щасливого Нового року!”, по місту їздять пікапи з бочками наповненими водою і веселими тайцями, які лиють з відерок на всіх воду, люди виходять з будинків, витягують шланги з водою на дорогу, всюди весела музика, всі сміються, танцюють! Океан позитиву! Страшенні пробки, все стоїть. Так ми познайомились зі всіма жителями і гостями острова в перший же день.

Саме тому дорога від парому до нашого готелю, яка зазвичай займає близько години, в нас, здавалось, тривала безкінечно, а насправді десь 4 години…і приїхали ми мокрі до ниточки, можна було викручувати… І навіть фото не вдалось нормально зробити, бо нас кожної секунди заливали водою, часом це була льодяна вода, бррррр…

IMG_5486

До нетрадиційних засобів пересування можна записати також катання на слонах. Давно мріяла, в Тайланді здійснила мрію. Хоч уявлала це трошки інакше…

DSC_0724

DSC_0727

Нас посадили на спеціальну лавочку і повозили по території слонячої ферми

IMG_5852

По дорозі побачили чарівну хмаринку

IMG_5854

Чомусь не відчула контакту зі слонами, тому наважилась на масаж… Це напевно не найрозумніший мій поступок, раджу не повторяти, бо хто-зна, що взбреде в голову милій гігантській тваринці.

IMG_5865.

Причина №3. Тайські люди

Тайців з дитинства привчають послушності, в них не прийнято задавати вчителю питання, або сперечатися з ним. Вони чемно виконують поставлені завдання, не хитрують, не обманюють. Тайці працьовиті та усміхнені переважно. Саме тому в сфері послуг вони особливо успішні.

Це ще одна причина, яка дозволяє розслабитись в Тайланді. Ти розумієш, що тебе не надурять, не розкрутять на лишні гроші, не обкрадуть… От і ми повністю розслабились на відпочинку і забули, що крім тайців в Тайланді ще море туристів і різних шарлатанів… І нас обікрали в передостанній день відпустки по дорозі з нашого райського острова в Бангкок. Це був нічний автобусний рейс (ще одна причина не подорожувати автобусом – довго, виснажливо і крадуть) і під ранок ми відключились. Зранку я помітила, що мій рюкзак в дивному положенні… А коли в Бангкоці довелось розплачуватися за таксі, ми з Анет в один голос: “а де мої гроші?”… В нас забрали всю готівку, лишили пару батт (місцева валюта) на дорогу в аеропорт… Але ж ми ще планували шопінг, масаж…в мене був ще день в Бангкоці, в Ані – два…
Ми шоковані з самого ранку посеред Бангкоку не найшли іншого виходу, ніж піти в МакДональдс (тому що вранішню каву ніхто не відміняв)) Зішкребли докупи наші копійчані гроші, віддали їх за краплю кофеїну, щоб розбудити мозок.

Кава на диво піднімає настрій, правда, тоді була не тільки кава – я отримала дуже приємну звістку, яка затьмарила фінансові проблеми;) Тому почались селфі на згадку)))
IMG_5998

Плани Бангкоку враз помінялися… Вирішили йти гуляти в парк. Побачили на стіні огоошення про туристичну поліцію з номером телефону, на який звичайно не можна було додзвонитись, але ми сприйняли це як знак, вирішили боротись за права! Анет розказала тук-тук-водію, який був припаркований неподалік, нашу сумну історію, він згодився нас безплатно завести в міліцію, але по дорозі попросив заїхати ще в сувенірний магазин. Таких магазинчиків з зовсім непотрібним дорогим хламом в Бангоці море, належать переважно індусам, які платять гроші водіям, щоб привозили туристів. В магазині треба було погуляти 10 хв, драйвер забрав свої гроші і чемно завіз нас в міліцію та ще й дав свій номер, щоб подзвонили, коли вийдемо.

IMG_6005

В міліції ми описали всю нашу історію з крадіжкою.

IMG_6012
Говорила Аня, я мало вірила в успішність цієї операції, виходячи безпосередньо з нашого інциденту і загалом з інформації про тайську корумповану ще більше, ніж в нас міліцію. Я хотіла спати…
IMG_6009

IMG_6006

На наших очах ще відбулася сцена, яка мене тоді розчулила мало не до сліз (я була надто сентиментальна в той день). Чоловік приніс величезний кошик наповнений манго, віддав міліціонеру, який найшов його телефон. Це так мило! Мило, що найшли, мило, що віддали, мило, що подякував, та ще й так мило подякував! Люблю такі моменти в житті! Я сказала Ані, що то гарний знак.

А нам міліціянт сказав, що відправить наш протокол за належністю в район, в якому це сталось (а сталось це посеред Тайланду в невідомому місці в дорозі) і пообіцяв, що нас повідомлять про результати. Нас такий поворот подій не влаштовував, тому не здавались. Запитали з сумним виглядом, а що ж нам робити далі?… Він порадив подзвонити близьким, щоб вислали гроші, це теж нам не підходило! Тому ми далі не здавались (робити в принципі не було що в той день). Він порадив нам звернутись в туристичну поліцію, сказав їхати на метро, ми сказали не маємо грошей на метро… Він зловив таксі заплатив за нього та ще й дав нам 100 батт зверху, чого не зробиш щоб здихатись двох відчайдушних українок;))

IMG_6019

Туристична поліція була закрита, бо то ж неділя (пасхальна неділя в Україні), нас знов кудись послали… Я вже б не йшла, я змучилась і впала духом, далі не вірила в успішний результат тих старань. А Аня дівчина бойова, вміє вірити в дива))) Тільки на її інтузіазмі тримався весь наш поліційний марафон. В останньому пункті виглядало на те, що вони справді хотіли помогти, вони розпитували всі найменші деталі. Мені навіть довелось малювати наш автобус з рибками, бо жодної інформації, що за фірма нас відправляла, ми не мали.

Це фото вислала мені Аня, коли я була вже в Катарі

IMG_6069
Це жіночка-детектив, яка так детально допитувалась про обставини крадіжки і жіночка, яка невідомим чином найшла нашу туристичну компанію і “вибила” для нас 1/3 втрачених грошей… Я не могла в це повірити! І знову зацінила всі старання Анет! Це було справжнє чудо тайської мандрівки, хоча й не єдине.

І жодна голівудська пригодницька стрічка не обходиться без міліції, тому програму максимум ми виконали 😉
IMG_6004

Я відчуваю, що ви вже стомились читати цю довгу історію, тому про решту причин відвідати Тайланд напишу в наступному пості.



Comments:

5 коментарів

  • Andy сказав:

    Тайці назагал дійсно непогані люди. Памятаю власник хатки яку я арендував вкінці списав половину рахуку за електрику простотак) притому шо вона там дорога. Хоча про “тисячу усмішок” то перебільшення – вони теж бувають ойякі вредні. А на Самуі корінне населення (ті що в рибальському силі живуть бо інші приїжджі) взагалі досить недобрі – знаю бо на базар туди ходив, але туристи туди мало ходять то то таке. Може бо ті буддисти а ті мусульмани – на півдні Тая Їх багато. Але загалом згоден люди дійсно хороші! І тільки вже то вартує туди Їхати.

    Там ще їздила така компанія як Лампрая. То там навіть прикольно було бо їхали вдень і з автобуса одразу на швидкісний катамаран який години 4 їде по сіамській затоці (море і островки усякі – класно)
    Ну але вночі я б теж непоїхав) Ще туди з Куалалумпура зручно до Суратані добиратись Airasia (я якось за 20 дол. летів)

    Теж думав що ті росіяни всюдисущі) але як був останній раз на Bocas Del Toro то за кілька місяців ніодного незнайшов. Прикинь і то ще спеціально приглядався) я вже зрозумів що просто потрібно проникати в більш труднодоступні місця подалі від основних шляхів міграції цього підвиду) Я не русофоб просто в Таі деколи таке відчуття буває шо ти десь на чорному морі) І це якнамене трохи недолік Тая і П-С Азії загалом.

    А взагалі карибська тема дуже сподобалась- жив би там), може якось фотки покажу. Але оце зараз чогось нового хочеться зимою. Всяке думав і подумав шо ще ж небув в африці (кіліманджаро, лево-зебри там всякі і взагалі ж цікаво страшно) І навіть острів найшов – Занзібар. Це біля Даресаламу. Ти ж точно бувала в Даресаламі чи Найробі, як там?

    • admin_miss сказав:

      Твої коментарі, як окремий під-блог тут)))
      ДЯкую, цікаво! І згідна зі всім!
      Звичайно люди різні є, але я про загальні тенденції, моє власне відчуття, коли я там, або навіть тут в Катарі, з тайцями пересікаюсь (в мене дуже багато тайських колег і сусідка тайка)

      Буда в Даресаламі і в Найробі. Просто надзвичайна природа, особливо Даресаламі! Але люди пригнічені, зовсім не посміхаються і, кажуть, небезпечно, просто на вулиці можуть обікрасти… Тому туди їхати з подругою не ризикнула б.

      • Andy сказав:

        Головне щоб природа була гарна, пляжі красиві, вода прозора і було де попірнати і посерфити. А поладнати з людьми це ж в основному найбільша проблема) але від них завжди можна і взяти щось для себе. Ти ж напевне чомусь для себе навчилася і в Китаї і в Катарі.

        Сусідка тайка це класно) певно вже розбираєшся в тайській кухні) я ніяк неміг зрозуміти як звичайний рисовий суп може бути такий смачний.

        • admin_miss сказав:

          Кожна країна, в якій живеш більше місяця, міняє світогляд. Та й загалом, подорожі змінюють людину.

          А моя сусідка, то не зовсім вдалий приклад тайки. Вона в мене скоріше, як привид, часом я її чую, але ніколи не бачу, кімнату свою вона не покидає і не готує… Це цілий образ, про який можна написати пост, а то й два. В двох словах: живу я сама, але знаю, що сусідка моя хороша людина, бо ми колись проходили курси разом, а після того практично ніяк не пересікались, що в принципі не так вже і погано 😉

          • Andy сказав:

            Ну дійсно непогано) А взагалі як мені здалося вони і вдома не особливо готують. Їх як збирається хоч невелика група то одразу виникає заклад громадського харчування) І прання носять в пралки. Навіть в маркетах машини пральні здебільшого нарівпромислові такі. І хату там орендувати з нормальною кухнею і пральною машиною ще та задача – видно що по іншому вони собі уявляють “дім”. Ну таке враження склалось з того шо бачив.

            А на мене особисто тай вплинув таким чином що я чомусь почав вести більш здоровий спосіб життя – почав добре висипатись і перестав переїдати) І я б не пояснив чого так.

Залишити відповідь