50 відтінків зеленого

В Катарі вже третій місяць літо, температура досягала свого пікового показника в 50 градусів Цельсія, пісок розжарився так, що можна заварювати в ньому турецьку каву, море нагрілось, як вода у вашій вечірній ванні… Сонця не видно, воно десь за пилиною, але очі ріже яскраве світло, яке розсіюється в густому пустельному повітрі і відбивається від бежевих будівель, білих машин (інших в Катарі майже нема)… Коли виходжу зі своєї накондиційованої квартири на вулицю, відчуваю себе, як рибина, яку щойно виловили в ставку і ще свіженькою кинули на розжарену пательню…пшшшшш…все пече, обпалює, висушує останні соки… ще пару кроків …і знов кондиціонер… машина…можна дихати далі…

Колись я не розуміла людей, які їдуть на відпочинок в Єгипет літом, колись я боялась в липні їхати в Індію… Тепер я не боюсь нічого… Тепер я літом замерзаю в Греції ;)) Зі всіх моїх 53 відвіданих країн ще в жодній не було так жарко, як в Катарі (в Еміратах теж жарко, але я туди літаю тільки в холодну пору).

На щастя робота в мене така, що вдається час-від-часу хапнути свіжого повітря з інших країн, тому успішно пережила вже 2 літа. Тепер третє… Але цього року травень виявився досить безвилазним, тому я відчула себе повноцінною пустельною людиною, яка йде з караваном і мріє про зелений оазис. Я мріяла про зелений колір і рідке вологе повітря.

Таким оазисом став для мене Ханджоу (не плутати з Гуанчжоу, де я колись жила 3 місяці). Ханджоу знаходиться на сході Китаю, поблизу Шанхаю, серед гір і озер. Ще з перших хвилин дороги від аеропорту до готелю, я була захоплена місцевістю. Хоч організм повністю відключався після нічного польоту, очі склеювались, мозок поринав в сон… Але в перервах, коли водій тормозив, чи сигналив, я бачила, що потрапила в те місце, про яке мріяла вже місяць. Богом благословенна земля, тут спокій і гарнмонія, тут дерева всіх можливих відтінків зеленого покривають численні гори так, як в лісі мох обростає горбики вологої землі, немає жодної прогалини, жодного пустого місця.

Вже пізніше я прочитала в Вікіпедії, що Ханджоу – одне з найгарніших міст Китаю. І справді, серед міст, в яких я була (Гуанчжоу, Пекін, Шанхай), воно найгарніше, найчистіше, найзеленіше…

Наш готель-резорт розташований на березі мальовничого озера. Ще в перший вечір я краєм ока побачила ту красу, але не могла і мріяти ні про що інше, крім міцного солодкого сну.

FullSizeRender-4

Китайські готелі – це найкращі готелі в Світі! без перебільшень. Тут великі кімнати, гарні меблі, багато подарунків для гостей, халатики зажди, парасолі, тапочки, прекрасний шведський стіл за доступну ціну, привітний ввічливий персонал. А ліжко тут таке, що хочеться його забрати з собою;) велике, з м’якою периною і найкращими подушками. Все, як в дитинстві… Не знаю, як ви, а я колись мріяла спати на тих таких білих кучерявих хмаринках, які видно в небі, коли гарна погода. От на ліжку в місті Ханджоу було приблизно таке відчуття;)

FullSizeRender

Але хоч я була безмежно змучена, заснула десь в 6ій вечора за місцевим часом, в 4-5 ранку вже спати не могла. Дочекалась світанку, взула кросівки і побігла досліджувати тереторію. Ніколи так не роблю, максимум в готелях для мене – це спортзал і бігова доріжка. А цього разу захотілось саме на природу, інтуєтивно відчула, що не пошкодую, та ще й згадала недавній пост Ореста Зуба про те, що в кожному новому місті він виходить на пробіжку, класна ідея подумала я тоді, треба спробувати. Хто не читав ще Ореста блог дуже рекомендую! Він з тих людей, які надихають!

Вже з перших метрів я зрозуміла, що була права. Це напевно один з найкращих бігових маршрутів, які в мене були. Зупинялась на кожному кроці, щоб сфотографувати ту сонну красу.

FullSizeRender-9

FullSizeRender-10

Той день був пасмурний і починався він без сонячних променів, але це додавало зеленій місцевості тої дрімучості, яку можна зустріти далеко-далеко в лісі, де рідко навіть чути спів птахів. Було тихо, спокійно, люди спали… На протилежному березі озера грала традиційна китайська музика. Там були розкішні приватні вілли. Десь серед них будинок моєї мрії…

FullSizeRender FullSizeRender FullSizeRender

А в центрі міста теж велике озеро, називається Західне. Це основна точка для туристів і жителів міста. Я приїхала туди з самого ранку, десь 8:30 за місцевим часом в будній день. І навіть в цей час там бурлило життя. Там люди старшого і літнього віку вели різноманітного роду діяльність. То, як в у Львові є Центр творчості дітей та юнацтва Галичини, так в Ханчжоу є Озеро творчості людей літнього віку Ханчжоу. Маленькі групки людей з маленькими китайськими магнітофончиками, музикою різного стилю, відповідним одягом, аксесуарами типу парасольок і віял… танцюють танці, переважно китайські, але були і групи танго, і самби, і найчисельніша група – ча-ча-ча. Важко очі відірвати, так це мило виглядає… танцюють собі, усміхаються перехожим, насолоджуються життям… Були групи східних єдиноборств, саксофоністи, співаки, жонглери. Особливо сподобався чоловік, який одночасно управляв двома повітряними зміями в небі. А переможцем серед цих всіх Ханчжоуських талантів для мене став цей чоловік

FullSizeRender

Він спеціальним пензлем намоченим у воду малював китайські ієрогліфи. Мав книжечку в руці, з якою списував, напевно якісь важливі фрази, цитати, вірші, китайські прислів’я…можна тільки здогадуватись. виглядало дуже колоритно.

Для того, щоб побачити озеро зі всіх сторін, я взяла тур на спеціальному міні-автобусі. Водій радо посадив мене біля себе. Хоч і малий ще (напевно на канікулах підробляє), хоч стидливий (як всі китайці), англійською не спілкується, але як кожен чоловік хоче прокатати оригінальну дівчину в своїй тачці;) (я в Китаї – справжня екзотика)

FullSizeRender-3

Ця мандрівка зайняла більше години, я побачила ще багато різних талантів і прекрасних краєвидів. Люди робили селфі, дехто професійні фотосесії

FullSizeRender-6

Другим пунктом мандрівки був Національний музей шовку. Це найбільший музей шовку в Світі і перший музей державного значення в Китаї.

IMG_6858

На території музею росли дерева з гігантськими квітами, вони просто казкові. Ніде ще таких не бачила.

FullSizeRender-5

Музей цікавий, багато розказано про історію, технологію виробництва, фарбування шовку, про шовкопрядів, про види шовку і тд і тп…

Що вразило найбільше і від чого важко було відірвати погляд це …

FullSizeRender-7

Це складний механізм, на якому дві жіночки ткали шовк. Це найскладніший і найдосконаліший механізм, який я коли-небудь бачила. Одна жінка сидить нагорі, щось там вяже, переплітає. А та, що внизу пропихає тонюсінькі ниточки відповіного кольору і формує візерунок, копія якого можна побачити в прикріпленій рамочці. Мені хотілось безкінечно розглядати все, щоб зрозуміти як воно працює, але не хотілось їх відволікати і надокучати. Це справжнє мистецтво!

IMG_6876

Знову переконуюсь, що китайці – геніальний народ! Придумати таке 5000 років тому назад! Знайти тих шовкопрядів, назбирати їхніх коконів, плести з них шовкові нитки, а потім ще за допомогою супер-складного механізму ткати найм’якішу в світі тканину…

Я люблю китайців! Дуже працьовитий народ. Часом надто галасливі, безпардонні (не знайомі вони з англійським етикетом), але такі прості, усміхнені… Мені з ними легко. Навіть серед стюардес, якщо попадається китайка, то завжди з нею здружимся, конфліктів не буває. В них немає високомірності, вони прямолінійні.

А це китайські школярики

FullSizeRender

Другий день в Ханчжоу виявився дуже сонячним. В цей день я спала довше, відповдно, бігала менше, щоб встигнути на сніданок;)

Щасливий бігун

IMG_6918

Бігання – це один з найкращих способів почати день. Воно міняє весь хід подій, додає енергії, життєрадісності. Всім рекомендую, хто ще в цьому сам не переконався.

В цей день я після смачного сніданку засіла на найзатишнішій лавочці біля озера

FullSizeRender

Там написала частину (ту що поетичніша) цього посту, пройшла свої онлайн уроки, які давно мене чекали, потім знову впала в солодку сплячку на ліжку-хмаринці і полетіла назад в свою пустелю… Де тепер, страждаючи джет-легом без сну в сьомій ранку дописала цей пост (його прозаїчнішу частину).

А мораль цієї історії в тому, що все пізнається в порівнянні. Не думаю, що б я вміла так цінувати красу природи, всі відтінки зеленого, якби не пожила в пустелі декілька років. Та й звичайно, не жила б в пустелі так довго, якщо б вона не подарувала мені те, за що її люблю (хоч рідко про це говорю). Але про це вже в іншому пості. 😉



Comments:

5 коментарів

  • andios сказав:

    Ну в Єгипет літом добре їхати тим що там вода нарешті стає теплою) бо в кінці березня мені здалось що мене в ополонку кинули. А так як там майже найкраще море в східній півкулі то мусять їхати)
    А так на початку травня в окремі дні вже було +40 то мені ця температура здавалась дуже і дуже помірною проти Занзібарських +35 бо ще ж вологість впливає на відчуття. Ще висота впливає – наприклад в Мехіко чи Найробі бачив люди часто в куртках ходять хоча на вулиці може бути під 30. А ще довжина дня – наприклад в нас мені подобається що літом день від 4 ранку до 11 вечора а не від 6 до 6 як на екваторах – я як оце весною приїжджаю то ще довгий час неможу звикнути до такого довгого дня.

    З всіх поки місць де пожив найбільше клімат мені сподобався на карибському узбережжі Панами – завжди +30, не надто волого і нема чітко вираженого сухого-мокрого сезону і все дуже зелене і буйне.
    Колись туди поїду жити. Побудую собі деревянну хату на березі з пірсом і куплю яхту)

    • admin_miss сказав:

      А мені здається іспанський-італійський клімат дуже приємний для життя, та й гори не так далеко, щоб на лижі їздити взимку. Зараз найбільше дужа бажає зелені, а все решта не так важливо

      • Andios сказав:

        Та то справа навіть не в самому кліматі як в стилі життя і як він йому підходить. Я люблю більшість часу проводити на повітрі + дуже люблю воду. Якщо маю можливість жити на свіжому повітрі + кожен день плавати то я відчуваю в собі страшну силу і здоровя.
        Багато де в світі є такі умови, але центральноамериканський лайфстайл, менталітет, природа і суспільство мені додуші просто і мова мені іспанська приємна і взагалі то складно пояснити. Там такі хатки деревянні на воді будують що ні шибок не потрібно ні кондиціонерів ні комарі не залітають і терасса прямо в морі, а коли спиш то відчуття наче на кораблі коли хвилі під підлогою бовтаються. А ще в мене мрія є на яхті обійти всі кариби і навіть пересікти атлантичний океан в двабоки а може і кругсвіту)
        В іспаніях з італіями ти всеодно півроку в приміщенні будеш грітися і моря теплого тільки літом дочекаєшся і ананасів з манго не поїш поспаржньому стиглих і ще щось такого що неописати а тільки зрозуміти.
        Шось таке)

  • Igrek сказав:

    О-о-о. Я живу в сотні кілометрів від Ханчжоу. Але мушу визнати, що був там лише одного разу, і то більше по роботі. Багато великих міст навколо – Шанхай, Сучжоу, Ніньбо, Ханчжоу – щось завжди залишається на потім. Але ще якось з’їжджу.

    Ваші авіалінії літають прямо туди, не в Шанхай?

    • admin_miss сказав:

      Прямо туди і в Шанхай теж. Але Ханчжоу мені навіть більше спдобалось. Можливо тому, що було більше часу його роздивитись. В нас Ханчжоу з вихідним, виходить повні 2 дня, а Шанхай всього добу.

Залишити відповідь