Індія, вона така Індія..

Не навчусь ніяк любити цю країну. Може через мій перший невдалий досвід.( Перші враження
Нью-Делі Делі)

Тепер регулярно (мінімум раз на місяць) літаю в Індію, маю можливість ще і ще раз наблизитися до їхньої культури і людей. Намагаюсь зрозуміти і полюбити…

Які індуси літають зазвичай?
Я їх умовно поділю на 3 категорії (без наукових фактів, все базується виключно на власних спостереженнях):

1. Індуси Робочі (labors) – летять раз в декілька років кудись на заробітки, або з заробіток повертаються до дому на відпустіку (раз в рік, або два роботодавець оплачує мандрівку додому). Якщо летять з Дохи, то то біда… В Досі алкоголь собі можуть дозволити тільки представники більш оплачуваних професій (бокал пива коштує мінімум 120 грн). Тому індуси, які летять додому після року-двох важкої праці, на літаку з сервісом “all included”, вижимають по повній… Віскі льється рікою, запивається пивом, а потім ще й горілкою. Ні, мені зовсім не шкода! Навпаки, пийте скільки влізе! Хай буде паті в нас на хаті, хай люди будуть щасливі! )) але індуси, то такі індуси…. Вони не чекають, не розуміють, не поважають (це такі субєктивні враження), вони просто вимагають все і зразу. В мене таке відчуття, що я в садочку вихователька неслухняних дітей, де кожен ниє, щось просить, вимагає, скаржиться… От би взяти їх всіх по кутках розставити! ))) Але тут ще й треба посміхатись!

Недавно був Рефрешер трейнінг (таке мотиваційне відновлювальне навчання для стюардес) і там розказували, що вони живучи в Досі роблять собі так звані коктейлі – змішують з технічний спирт з соком, або колою… обпікають собі шлунки… Бо зарплата в них не така й вже велика, та й всі гроші відправляють додому… Але розслабитись треба якось після важкої праці…. Згадую це, коли лечу з ними… Та й мало хто з них має якусь освіту, їм не знайомі правила поведінки… Нагадую собі сама подумки ці всі факти, щоб спокійніше сприймати те, що відбувається на борту.

2. Бізнесмени голубокрові – чоловіки, в діловому одязі з дорогими парфумами, зазвичай з британським паспортом. Говорять з затянутим лондонським акцентом, вимагають ставлення не гіршого ніж до англійської королеви, капризують і радо пишуть скаргу за будь-який ваш прогріх, або просто так… Як каже мій тато (хоч тут і не дуже політкоректно звучить) – “Людину з села можна вигнати, але село з людини – ні”. Хоч він вже де юре британець, але де факто все то й же індус. Відчуваю себе зараз якоюсь расисткою, нацисткою… та й взагалі нетолерантною… Легко любити весь світ і всіх людей читаючи про них книжки, газети, або просто дивлячись індійське кіно… А коли вже безпосередньо стикаєшся з ними в житті, вимальовуються окремі характеристики кожної національності, і мимволі зводиш всіх під одну планку. Це особливості моєї професії і це помагає в підборі шаблону власної поведінки відповідно до напрямку, в який тримає курс наш літак.

3. Сімейні індуси – летять групами по 5- 10 чоловік, чим більша група, тим вільніше себе ведуть. Бігають по салону, міняють місця; діти плачуть, дорослі викрикають, всі поголовно хочуть пити, потім їсти, потім всі дружно вистроюються чергою в туалет… В салоні панує атмосфера хаосу…
А ще одна цікавинка! От де справжня рівність статей – це в Індії, принаймні в тій її частині, яку я бачу в літаку. Жінки носять багаж на рівні з чоловіками, а то і більше, чоловік навіть не подумає, допомогти своїй супутниці слабкої статі, навпаки віддає свою сумку, щоб вона її розмістила… Мало того! Вчорашня історія: Чоловік діставав щось зверху зі своєї сумки і тут інша сумка впала на лице жінки, яка сиділа позаду. Мені, аж самій стало боляче, таке воно важке! А він навіть не подумав вибачитися, та ще й всі почали сміятись в салоні…Крім тої жінки,звичайно…

Ну от, такі враження… Це назбиралось, певно…

І я б навіть сказала, що не люблю Індію, індусів, якби не ще один ангел, якого мені подарувала доля! Мій хороший друг, навіть брат по духу, як потім виявилось, народився в один день зі мною))) Показав мені Індію з її кращої сторони! Він багато спілкується з іноземцями, і сам багато в чому не розуміє своїх земляків, ніколи не покидав кордони своєї країни, але тим не менше дуже прогресивно мислить! Людина, завдяки якій, я під час першого свого індійського візиту, перестала плакати нарешті, і почала сміятись). А найти його можна тут Yash Panwar , якщо збираєтесь в Делі дуже рекомендую!

Та й, крім нього звичайно, є багато хороших, дуже розумних індусів. Тут просто захотілось написати про наболіле…

п.с. От писала я свій критичний пост і тут принесли мені кавусю, так по-домашньому і мило! Гаряче-гяряче капучіно в великому горнятку і яблучний пиріг з морозивом! Ммммм…я це люблю! І дякую Індії за цей гарний ланч в Колькаті! IMG_7270



Comments:

Залишити відповідь