Катар, про який вам раніше не розказували

Про Доху намагалась написати вже декілька разів, вже стільки інформації назбиралось в мене в голові, стільки фотографій в комп’ютері. Можливо тому так складно викласти це все в одному пості. Але я спробую;)

Знайоме вам відчуття, коли відкриваєш двері сауни і на тіло виливається потік дуже гарячого , часом вологого повітря? Саме таке відчувають люди, які виходять з літака в Досі… Я не перебільшую, точно таке відчуття. Люди думають, що то жар від літака (вже не раз чула таке). Вони сідають в автобус, там все нормально, можна дихати і жити. Заходять в аеропорт, там теж людські умови… А потім виходять з аеропорта і – Ласкаво просимо в Доху (дехто називає це місто Дохел – the hell))). І це не сауна, це реальність пустелі, жара така, яку ви ніколи собі не уявите, якщо не побуваєте тут влітку.

Мені пощастило прилетіти сюди в листопаді, коли вже дуже-дуже добре, тепле українське літечко, деколи прохолодні освіжаючі вітри. І в мене було пів року, щоб налаштуватись на Дохел;)

Тепер, переживши 2 літа в Катарі, я вже можу констатувати, що мої сприйняття температур кардинально змінились, мій організм легко переносить жару, і дуже легко замерзає. Ще раз переконалася в цьому, коли відпочивала з сестрою Оленою в Греції. Вона не могла бути в моєму номері більше 5 хв, я не вмикала кондиціонер, мені було комфортно, а їй страшенно жарко. І до моря, яке за їхніми словами було дуже теплим, я звикала декілька днів…

Але вернемося в Доху. От ви прилетіли, і з перших кроків по аеропорту ви побачите наскільки мультинаціональне це місто: дівчина з Кенії чемно покаже вам шлях до паспортного контролю, по дорозі ви побачите усміхнених філіпінців, які продають в дюті фрі, штампи в паспорті поставить катарієць (і це чи не єдина ваша можливість пересіктись з корінним жителем), на таксі поїдете з індусом, або непальцем… Я вже не говорю про пасажирів, які з вами вийдуть в Доху (80% пасажирів транзитних). Тут ви можете зустріти весь Світ.

Я дуже мало знала про цю країну, коли вперше побачила вакансію в Інтернеті. Мені здається, я взагалі нічого не знала. Почала гуглити, шукати фото, відео, знайшлися друзі, які знали більше, друзі, друзі яких працювали в Катарі і розказували, що тут дуже скучно, що Доха прагне бути Дубаями, але їй ще років 10-15 щоб досягти дубайського рівня…

Гугл покаже вам щось таке, коли заб’єте “Доха Катар” в стрічці пошуку. Це мої власні фото, зроблені в улюбленому районі міста в перший місяць катарського життя….

DSC_0278_195

DSC_0324_2_196

DSC_0328_2_197

DSC_0335_2_198

DSC_0535_2_206

DSC_0565_210

Також гугл обов’язково вам покаже фото з шикарного штучного півострова Перл

DSC_0389_200

DSC_0406_2_201

Тут півколом розташовані багатоповерхові житлові будинки класу “люкс”, а внизу елітні магазини і ресторанчики на будь який смак. Будинки утвоюють милу бухту, де жителі можуть припаркувати свої яхти, катерки…

DSC_0431_202

Ви десь ще бачили, щоб витирали пил надворі?
DSC_0436_203

Гарне місце, люблю там проводити час. Але якось неприродньо безлюдне… Раніше півострів мав дозвіл продавати алкоголь в ресторанах, потім стався якийсь неприємний випадок і алкоголь заборонили… Зник алкоголь, зникли люди…

Ще один прекрасний район одразу по сусідству. Він більше схожий на лялькове містечко, втілення моїх дитячих мрій (я в дитинстві не могла зрозуміти, чому будинки не розмальовують в яскраві кольори)

IMG_4720

IMG_4721

IMG_4733

IMG_4742

Це ідеальне місто з присмаком Італії, але, на жаль, також безлюдне… Поки ще практично не заселене, таке враження, коли гуляєш там, що люди повтікали за фальшивою тривогою про вулкан, чи ще якесь лихо, бо добровільно ці красиві хатки ніхто б не залишив.
І тільки час-від-часу смертельну тишу порушує рев мотору водяних мотоциклів, які тут замість венеціанських гондол. Розваги місцевих…

IMG_4763

Ще в Катарі є прекрасний музей ісламського мистецтва.

DSC_0621_215

Він просто неймовірний своєю архітектурою, інтер’єром і експонатами, зібраними з усього Світу. Вже не раз там була і завжди рекомендую всім відвідувачам Дохи.

DSC_0814_2_228

DSC_0689_222

DSC_0686_221

Яка ж я біла тут)) видно, що новенька в Катарі))) тепер мій колір вже змінився))

DSC_0681_220DSC_0801_227

DSC_0779_2_226

DSC_0556_271

DSC_0569_272

DSC_0573_273

Історія Катару не надто багата на події, та й мистецтво не дуже розвивалось до певного часу. Зате тепер вони активно збагачують свій фонд цікавими виробами старовинного і сучасного мистецтва. Весь час привозять колекції найкращих світових митців

DSC_0599_276

DSC_0585_274

DSC_0593_275

DSC_0601_277

DSC_0353_269

Також є спеціально створені для туристів зони, які передають дух стародавнього Близького Сходу, це окремо відведені місця для прогулянок. Специфіка Дохи в тому, що люди тут не ходять по місту. Важко повірити, але це правда. Я декілька разів пробувала за давньою звичкою (я звикла пізнавати світ ногами) пройти дистанцію близько 4 кілометри… Мене мало не задавили декілька разів, бо тротуари є не всюди, а часто вони заставлені різними риштуваннями (Доха – це місто вічного будівництва). І часом зупинялись машини, щиро питали, чи мені потрібна допомога: вид пішохода-дівчини в Досі наводить на оточуючих співчуття. Громадського транспорту тут теж немає, тільки таксі. Тому можете уявити, які в нас тут пробки…

Це фото не моє, але викладаю його тут, щоб ви побачили щоденну дорожню картину Дохи

IMG_0015

Гуляти можна також в одному з розкішних торгових центрів

DSC_0643_216

Тема Італії тут користується попитом

DSC_0651_279

Це унікальне фото, коли раз в рік в Катарі випав дощ. Для жителів Катару це справжнє свято

DSC_0703_282

Красива Золота мечеть
ззовні

DSC_0771_283

і всередині

DSC_0778_225

Це все гарний, гламурний Катар, який я люблю, він пахне арабськими шлейфовими парфумами, він доглянутий і чистий.

DSC_0837_2_231

Про цей Катар вам розкаже Перший Національний, з їхніми ідеалістично замиленими очима. А жителі Катару, знають і інші райони, іншу сторону медалі, бо за всіма розкошами, все таки існує справжнє життя, реальність…

Ось яку я побачила Доху в перші свої дні…

DSC_0488_232

Звичайний жилий район, на відстані 15 хв від гламурного центру. Тут живе робоча сила Катару

DSC_0493_234

DSC_0499_237

DSC_0497_236

DSC_0513_240

DSC_0519_242

Тисячі заробітчан з Індії, Непалу, Бангладешу, Пакистану, Філіпін, Тайланду….
Багато з них лишили свої сім’ї, деякі переселились цілим сімейством… Привезли в Катар частину своєї культури.
Типовий індійський магазин

DSC_0532_246

Культури переплітаються… індійський магазин + мусульманська мечеть

DSC_0529_245

Але умови проживання і праці в них далекі від ідеалу… Багато вже було критичних статтей правозахисників зі всього Світу про ставлення до робітників в Катарі, тут дуже гостро відчувається соціальний поділ… Але тим не менше, це не зупиняє величезний потік заробічан сюди.

Взяти хоча б годинникаря, який працює недалеко від мого дому. Його столик знаходиться надворі, жодних систем охолодження тут нема. Якийсь умовний тіньок, який, повірте, при такій температурі зовсім не має ніякого значення…

IMG_0016

Кожного-кожнісінького дня він там стікає потом на 50ти градусній жарі… Одного разу ремонтувала в нього годинник (крім мене, не бачила жодного разу клієнтів), розговорились. Сам з Бангладешу… Які ж треба мати умови життя там на батьківщині, щоб залишити все і приїхати сюди на такі заробітки… Таке життя, такі контрасти…

В Досі ви зустрінете тисячі бродячих котів!

DSC_0526_244

DSC_0496_235

DSC_0500_238

Вони тут замість щурів напевно)) Що звичайно радує, але все рівно вони мене лякають…
Я навіть питала місцевих, чому їх так багато тут. Виявляється, колись давним-давно торгові кораблі завезли в Катар щурів і мишей, вони почали тут невтомно плодитись… Тоді було прийнято рішення завезти котів для боротьби з гризунами. Тепер щурів нема (принаймні я ще не бачила, і це ще одна причина, чому люблю цю країну), а от котів бродячих цілі зграї… Собак дворових немає, що теж круто! А коти в мусульманстві особливо шануються, тому очищувати місто від них ніхто не буде. От вони і бродять по всіх смітниках, вишукуючи ласий шмат…

DSC_0521_243

А цей дивний кіт, якась загадка природи… ніяк не могла зрозуміти, чи то якась суміш дорогої породи сфінкс з дворовим, чи просто недогодована дворняжка…

IMG_0013

Ну, словом, в Катарі я почала боятись ще й котів)))

Серед сотень мечетей в місті є декілька церков. Це найбільша

DSC_0800_285

Зазвичай там можна зустріти філіпінців, індусів, трошки європейців. Я бувала на англійських відправах. А є ще арабські, тагалог, іспанська, урду, там і віряни відповідних національностей. Загалом приємне враження від церкви, цікавий стиль інтер’єру. Хоч хрест на церкві таки не дозволили поставити.

Це біла церкви дітлахи

DSC_0817_286
DSC_0828_287

А чи знали ви, що в Катарі люди не заходять в магазини і багато кафешок? Вони паркуються, сигналять, виходить продавець-офіціант, приймає замовлення і через деякий час виносить вам замовлене. Або ж, якщо життя заставило все таки вийти з машини, то двигун не глушиться, щоб всередині машини працював кондиціонер і зберігалась комфортна температура (в нас навіть є відео, як люди готують яєшню, печиво на передній панелі машини в літні місяці). Життя Катару величезною мірою продиктоване кліматичними умовами. Навіть уявити собі важко, що тут було чверть століття тому, в докондиціонерну еру пустельного життя…

Тепер в пустелю їздять, десь, як львівяни в Карпати: на вихідні, на різні розваги.
Тут і традиційні пустельні бедуїнські способи пересування

DSC_0326_258

DSC_0349_260

І зовсім чудернацькі винаходи сучасників

DSC_0337_259

DSC_0370_263

DSC_0371_264

DSC_0390_266

DSC_0939_292

Але щоб успішно подолати пустельні дюни, треба володіти певними навиками, не кожному джігіду це дано…

DSC_0361_262

І ще серед моїх улюблених катарських розваг, різні вечірки на морі

DSC_0712_252

dual2_249

IMG_0014

DSC_0653_250

Про Доху і Катар я можу розповідати годинами. Мені цікаво пізнавати цей світ, людей. Я люблю її і не люблю… Різні протиріччя… Але точно знаю, я буду скучати за цим світом, за своїм життям тут… Бо всюди, де живу, лишається частинка серця, і чим довше я живу в новій країні тим більша частинка серця буде сумувати потім. Це вже перевірено на Китаї. І так цікаво, нові країни забирають частинку серця і разом з тим дарують якусь нову любов до своєї власної країни, розуміння того, що вона найкраща і найдорожча.

DSC_0588_213



Tags:

Comments:

14 коментарів

  • Andios сказав:

    Класні фотки. А взагалі якнамене ти дуже красива)
    Я там тільки в Дубаї бував (в мене там друг з універу юристом працює) і то коротко, але там мені загалом майже нічого не подобається. Отой їхній “гламур” і штучність то не мій стиль)
    А так колись зустрічав одного катарця в Макао. Комунікабельний такий був мав ще тайську дівку з собою і трохи пошарпаний вид) Ми ще разом скооперувалися на гіда який цілий день показував нам всякі цікавості того Макао. Дуже він мені запамятався – веселий такий був)

    • admin_miss сказав:

      Дякую!

      А я закохалась в Дубаї з першого погляду. Я, правда, тоді мало що бачила, але була зачарована тим розкішним арабським світом, появилась мрія жити і працювати там. Тоді напевно я більше любила гламур. Тепер, поживши в Досі, Дубаї теж мені видаються штучними, і гламур вже так не тішить… Тепер душа рветься на природу, до чогось справжньому. Але я рада таким змінам, відчуваю, що росту))

  • Andios сказав:

    Але знаєш отак передивився фотки то щось в цій Досі є) Але саме головне шо є море – це все рятує)
    А хто якправило оті люди на яхті? А з місцевими взагалі немає ніякого спілкування чи всеж буває? Жінки місцеві дозволяють собі деякі вольності чи всі в строгих правилах?)

    • admin_miss сказав:

      Мене теж море дуже-дуже радує! Хоча доступ до нього досить таки обмежено. Тут немає публічних пляжів, як в Дубаї. Єдиний варіант – це пляжі готелей, вхід на які близько 100 доларів в день, для стюардес знижки.

      На яхті різні люди. Часом бувають збірні компанії іноземців, які винаймають яхту для вечірки на вихідний. А часом – власники яхт, катарійці, запрошують друзів і друзів друзів на свою яхту. Деколи це в’язка – дві-три яхти припарковані в морі. Ой, треба про це більше розписати якось, це, як в фільмах))

      Жінки, як і наші, деякі строгі і порядні, слухаються батьків і бояться громадського осуду, а деякі просто насолоджуються життям і їм правила не писані, носять бікіні, ходять на вечірки, але таких, звичайно, меншість.

  • Yuliya сказав:

    Галино, вітаю)
    Дякую за твій пост, інформативний і дуже-дуже красивий.
    Ти не знаєш, яким чином можна знайти роботу персонального асистента в Дубаї або в Катарі? Цікаво було б спробувати.

  • Andios сказав:

    Обовязково про це напиши – цеж майже саме цікаве) І про жінок їхніх напиши якось. Бо ж і так всі знають що там багато гастарбайтерів а це більш така ексклюзивна інфа) І взагалі щось таке з життя катарійців що таксказати вдалось “підглянути”) але про яхти самособою.
    А це певно мама твоя на фотках? Певно не дуже одобрює Катар бо шось вигляд недуже такий задоволений)

    • admin_miss сказав:

      Мамі дуже сподобалось в Катарі, просто вона не має професійної звички, як я, усміхатись на 32 зуби кожен раз, коли фотографують)))

  • Andios сказав:

    Ясно) Доречі у вас ціна на переліт стамбул – дар найробі-стамбул була така ж як і в єгиптян – демпінгуєте) якось це не по пятизірковому)
    Але в єгиптян через каїр з можливістю будьякого довгого за часом стоповеру – то я їх брав самособою.

    • admin_miss сказав:

      Поняття не маю про наші ціни)) Чула, що дорого, але, судячи з загруженості рейсів, людям воно по кишені

  • Andios сказав:

    В них було 700 (і то на деякі дати) а у вас 690 за економклас на такий переліт. Хоча вони потому ціну знизили до 640) а вас уже тоді не дивився.
    А ще памятаю у вас був найдешевший зі всіх переліт в Австралію (з москви)
    Може це у вас перший з бізнесом дорогі)

    Серед всіх фоток мені найбільше подобається сьома знизу. В ній так багато всього)

    • admin_miss сказав:

      Рада, що крім розповідей, подобаються і фото! Почну їх нумерувати тепер, щоб було легше коментувати. Я так розумію, ти маєш на увазі ту, де всі танцюють на кораблі. Там Індія, Англія, Шрі Ланка, Італія…))) Вона жива. Теж її люблю!;)

  • Andios сказав:

    Пиво бачу пють. Певно по захмарних цінах там і то тільки імпортне? Мене свого часу налякало турецьке пиво по 2.5 долара а там певно всі 5 хочуть) вічна проблема муслімських країн – або дорого або нема де купити.
    Я вже доречі по арабськи трохи починаю говорити – поки тільки цифри і основні слова, але одразу помогло – все стало дешевше)

    • admin_miss сказав:

      Тут дві “проблеми” разом – захмарні ціни і нема де купити. Всього один магазин в країні, де можна придбати алкоголь і то по ліцензії… Також алкоголь є в ресторанах і клубах окремих готелів, найдешевша ціна пива 40 ріалів, це більше 10 доларів. Тут все дорого, але відносно зарплат, це не захмарні ціни, це десь таке співвідношення, як в Україні, але на гривні краще не переводити, бо вийде, що за свій мілкшейк я плачу так, як за вечерю у Львові…

      Вітаю з успіхами в арабській! Мені нема чим похвалитись у цій справі, вивчаю поки тільки арабський менталітет;)

Залишити відповідь