Лютий лютував…

Лютий видався напорчуд дивним і нетиповим.

Цього місяця я вирішила побороти свою інстаграмозалежність. Мені здалось, що я забагто часу там проводжу, забагато фото завантажую, просто захотілось довести собі, що я зможу спокійно прожити місяць без інстаграм. І я змогла;) Я затихла в цій соцмережі і складалося враження, що я нікуди не літаю, нічого цікавого не бачу. Але життя продовжувалось, Земля крутилась і мої літаки успішно достявляли мене в різні куточки планети.

А взагалі, часом добре скидати з плеч баласт шкідливих звичок, обмежувати себе в заняттях, які не приносять багато користі. Це так, як прополювати город від бур’яну, коли вже він не дає рости морковці з капусточкою. Я живу сама, далеко від батьків, хлопця станом на сьогодні не маю, тому повністю розпоряджаюсь своїм життям, ніхто мені не розказує, що і як робити, ніхто не осуджує, ніхто не схвалює. Це розслабляє… Тому берусь за самовиховання. Експеримент з інстаграмом складено на успішно! Тепер прийшла пора великого посту. Вже четвертий рік в цей період я не дома, тому й не постила… Це зменшує відчуття свята Великодня. Тому цього року я постановила постити, прийшов час міцнішати в духовному плані. Переважно люди так це не афішують, як я. Але мені потрібно публічно це оголосити, щоб відповідально виконати свій піст.

Отже до Великодня я постановляю:

1. Не їсти м’яса (одного разу я вже пропостила без м’яса 40 днів, тоді зрозуміла, що я спокійно можу бути вегетеріанцем, з тих пір до м’яса ставлюсь байдуже)

2. Не вживати алкоголь (люблю червоне вино, а загалом дуже поважаю людей, які повністю відмовились від алкоголю, давно помітила, що він забирає енергію)

3. Не “їсти” людей (не обговорювати, не критикувати, не ображатись)

4. Не ходити в клуби на танцюльки (це все теж забирає енергію, яку варто берегти для більш корисних справ)

5. Не їсти шоколаду (щось схоже, як з м’ясом, колись страшенно любила і дня не могла прожити без нього. На всіх фото з новорічних свят з садочку, де діти в костюмах сніжинок і з пакуночками цукерків, я теж сніжинка, але без подарунку і з лицем і руками в шоколаді. Добре, що в мене страша сестра, яка спокійніше відносилась до солодощів і в якої потім можна було випросити ще)))) Недавно я відмовилась від шоколаду на якийсь час і після того охолола до нього, ніколи сама не купую шоколад, часом мені його дарують, тоді я їм його зі швидкістю одна плитка на 2 місяці. Мама, коли дізналась, що я перестала їсти шоколад, постійно передає мені зі Львова і потім по скайпу розказує, що в шоколаді багато корисного і що мені не можна себе обмежувати, бо в мене робота виснажлива. Не знаю чому, але в мами вічний страх, щоб я бува на якусь дієту не сіла (хоч я й ніколи і не сідала). Раніше дома підсовувала мені газетні статті про анорексію, тепер передає шоколад))) І для мами я завжди “щось дуже схудла”))), хоч як би не поправлялась))).

6. Раз на тиждень ходити до церкви. Церква в Досі знаходиться на краю міста, не кожен таксист знає як туди потрапити. Якби мама не приїхала і не погуглила, то я б взагалі не знала, що вона тут є. Я рідко туди потрапляю, бо в ті лічені дні, що я в Досі, завжди є маса невідкладних справ…чи то відмазок… Мені бракує львівської традиції кожну неділю ходити до церкви, а ще бракує нашої сімейної традиції після церкви ходити на каву… Тут все інакше, але можна адаптуватись і до цих умов.

7. Стати більш пунктуальною і швидкішою. Якщо мене ніхто і ніщо не стресує, то я занадто повільно все роблю, розтягую задоволення, тому постійно відчуття, що не встигаю, що в добі замало годин. Раціональне використання кожної години кожного дня – це мій пріоритет на найближчий місяць!

І от на закінчення цього посту про піст (Згадала інтерв’ю Гаврилюка, де його питали, про фейсбук і чи часто він постить, він відповів – у Велийкий піст))) закину декілька фоточок, які не ввійшли в інстаграм, але були моїми улюбленими за лютий.

Дивним чином потрапила в пасмурний Белград і свою 52гу країну, сфотографувала зимовий Дунай

IMG_4047

Дізналась, що в Сербії можна поступити на філолошки факультет. А сумка – це торба, а службовий прохід – службовий улаз, куріння -пушеніє…

IMG_4046

Такий екстравагантний був в мене обід в Пукеті, тайському острові густо-прегусто заселеному нашими східними сусідами

IMG_4048

В Катарі в приватному музеї шейха серед великої кількості картин зі всього світу, побачила оцю, на якій намальована моя родичка

IMG_4050

Так я собі придумала))) Бо вже аж дуже сильно вона подібна на мене, або на мою маму))) Може здалось… )))

А ще сподобались гарні машини. Особливо ця з літачком

IMG_4053

І цей автобус. На ньому в школу міг би їхати сам Гаррі Поттер

IMG_4051

А цю машинку вибрала для себе

IMG_4052

Маленька, стильна, життєрадісна, унікальна! Дуже хотіла б у такій їздити по місту, веселити народ!!!

Ще в Катарі найшлась дуже класна велосипедна доріжка, де можна себе відчути, як в Амстардамі, чи десь в Монако (там навіть через гучномовці транслюють цвірінькання пташок для повної релаксації)

IMG_3988

Там я також побачила повний автобус буратін)))

IMG_4001

Мега-позитивні арабські дітлахи. Дитяча безпосередність, щирість, доброта не знає кордонів, національностей, культур. Вони по всьому світу несуть радість і любов!

Вкотре по-доброму позаздрила британським дітям, за їхню освіту і супер музеї! Це музей науки в Лондоні, величезна будівля з надсучасними експонатими, інтерактивними іграми, літаками, машинами, ракетами…і всім-всім, до чого тільки могли додуматись британські вчені

IMG_0077

IMG_0076

Навіть був макет “Важливості сну” 1995 року ))

IMG_0079

А також різні фобії, серед яких я найшла свою, тепер знаю їй назву – земіфобія.

IMG_0078

Цього місяця офіс зіграв зі мною злий жарт: дав мені виснажливий політ в Чікаго, який перевернув мій час з ніг на голову, а потім цілий ряд нічних польотів. Тому сонячного світла я майже не бачила, засинала зі світанком, прокидалась з заходом… Організм в шоці ще досі, він не вміє жити без сонця… Тому захворіла, тому ще раз досліджувала катарську медицину. Цього разу мені порадили модний госпіталь, де концентрація гучі-шанель-прада на метр квадратний перевищує всі допустимі норми.

IMG_0080

Найбільше сподобався пан зі столиком, який їздив всіма поверхами і вгощав чаєм-кавою.

IMG_0081

А також зали очікування: для жінок – в рожевих тонах, для чоловіків – в синіх. Там ми з дітьми дивились мультфільми

IMG_0082

На цьому фото можна побачити служницю в типовій уніформі, про яку я писала раніше.

В такій лікарні, чесно кажучи, забуваєш, що ти хворий і за чим прийшов. Лікарі з мене сміялись, казали, що здорова, виписували лікарняне на день і відсилали далі додому хворіти, не забуваючи при цьому кожного разу зняти 500 ріалів з моєї страховки. Отак і живемо… 😉

Ще було декілька вдалих ліфтолуків

IMG_4054

Живу на 2му поверсі, сама не знаю як встигаю ті селфі робити;)

От і все, закоінчилась зима на календарі, завтра починаємо весну, будемо більше любити, більше вірити. І хай весною розквітне нова надія на все найкраще!



Comments:

7 коментарів

  • Andios сказав:

    Якось тяжко повірити що дівчина може збутись інстаграму. Як от теж трохи повивчав його і зрозумів що воно на в першу чергу на дівок розраховане – замість дзеркала юзати)

    Я тут теж якось в лікарню сходив в процесі акліматизації. Найбільше мене здивувало те що тут можна без всяких документів просто завалитися в кабінет до лікаря і він яктреба випише якихось пігулок. Отримати їх можна в лікарняній аптеці безкоштовно (хоча то певно стосується недорогих яких і то якщо є). Можна справитись за 10 хв. Взагалі класно якщо це щось незначне, або малярія чи якась чергова енна місцева гарячка, але якщо щось серйозне то навіть незнаю як воно буде – думаю ніяк небуде) Ну і якщо хтось нахімічить то і відповідати буде нікому. Африканська медицина швидка, ефективна і безпощадна)
    Хоча то державна лікарня, а ще ж думаю є приватні в Даресаламі то там певно краще хоча непевнений бо найближчим великим місто поряд тут рахується Момбаса)

    Фотка з ровером класна. Я тут вже про свій велосипед згадав і почав роздумувати як то десь в травні поїду на кілька днів з палаткою вздовж Дністра а може і в Карпати. Хочеться весни – навіть літом)

    • admin_miss сказав:

      Ой, мене теж дратують інстаграмери, які викладають 1000 і 1 своє селфі плюс капучіно, чи латте, для різноманітності, або новий манікюр, мешти… Тут два варіанти: або дівчина, крім себе більш нічого прекрасного і цікавого в Світі не бачить, або відчайдушньо потребує позитивних оцінок своєї зовнішньості для підняття самооцінки. Але думаю, одне і друге одночасно. Чому це роблять переважно дівчата? Бо нам природою нав’язаний обовязок бути гарними, приваблювати. І ті всі селфі, то як крик душі: “подивіться на мене, я гарна!” Але все таки, я думаю, має бути розумний баланс, бо цей крик душі може перерости в самозакоханість, тоді і краса втрачає свою вартість. Якщо в профайлі 95% селфі навіть найгарнішої дівчини, воно стає нецікавим.
      Але інстаграм дарує набагато більше, море цікавих сторінок неординарних людей. Глянь хоча б @keepeyesopen або @pinnywooh, там фото та історії дівчат, які надихають.

      А Танзанія, одна з улюблених країн! І взагалі Африка, то прекрасний материк! Дуже люблю всі наші африканські напрямки! Там напевно добре жити.

  • Andios сказав:

    Ну африканський континет же різний бо є Магриб і є Єгипет які відносять до близького сходу і які впринципі не рахуються Африкою, а є такзвана Чорна Африка та що за Сахарою.

    Я якщо жити то десь В Панамі добре і в Костаріці а тут певно ні)
    Малярія це кіллер №1 в світі. 80% жертв діти до 15 років. Я тут наслухався історій в кого тато помер, в кого брат. в кого племінник, а в кого і дитина. Упаковка коартему коштує 8 доларів десь то поки бідний зважиться потратити такі кошти при легкому недомаганні то запустить до тяжкого а там вже на удачу + при церебральній формі відкинеш ноги за добу і ліки можуть не помогти, а діти як то окрема історія. А ще китайські ліки зі всіма витікаючими.
    Африканське сонце трохи засильне. По власних відчуттях. Може того вони і чорні)
    Тут є ефект першого погляду. На перший погляд багато речей виглядають нормально – а як придивишся уважніше то прозріваєш)
    Взагалі з першого погляду виглядає все легко. З другого починаєш розуміти всю складність моменту, а з третього усвідомлюєш шо це інша планета і взагалі…)
    В них немає жодного уявлення про комфорт -відносяться до людей як до худоби і ніщо мене не переконає в звоотньому.
    Мзунгу (це так на суахілі біла людина) = майже мільйонер зі вісіма витікаючими.
    За два місяця в Африці кожен день я стикався хоча б з маленьким але неприємним сюрпризом. Кожен день щось нове! Ніби і жити цікаво але тимнеменше.
    Муха цеце кусає так що сказитись можна і прямо через одежу. Уяви собі нашу муху яка літає так що невстигаєш за нею і при цьому ще і дико кусає. Мегакомар блін + розносить трипаносомоз. Добре що рідко де є зараз.
    Життя людське тут невартує нічого.Водій велечезного автобуса на дорозі може ганяти як на раллі і особливо це вражає як по дорозі постійно бачиш перекинутий транспорт і в тому числі автобуси)
    І взагалі твоя хвороба чи смерть нікого тут не вразить головою покачають а може навіть і цього не буде і це не через те що погані люди – просто така ментальність і умови життя і історія їхня.

    Є і приємні речі. Танзанійські люди супер. Це не набурмочені кенійціі. Це мирна нація Mambo – poa, habari – nzuri, а Pole-pole це їх ментальність – я був вражений. За 2 місяці не стикався з агресивними людьми) Спілкуватися з ними кайф, особливо з жінками (мама по їхньому доречі – Mama) Так і можуть сказати – кажу тобі як мама)
    Даресалам класне місто – велике село, але з харизмою і індуси з арабами тільки підкреслюють його мультикультурність. Стоунтаун на занзібарі навіть ще краще особливо вночі коли там починається основне життя. Хоча від таких міст як Найробі якнамене краще триматися подалі)
    Африканські діти супер. особливо в селах – в них є щось таке чого немає в наших. Більш щирі емоції чи що. Бє просто в серце – дух буває захоплює.
    Мені буде певно буде снитись момент коли бачив як лев полював на зебру біля водопою і коли бачив стадо слонів які пастуться як наші корови і яких неможливо полічити чи велику сімю бабуїнів які збирають ягоди.

    Через кілька днів лечу звідси і трохи від цього добре) Ну їх нафіг) Але відчуваю що ще якось вернусь, особливо до левів зі слонами)

    • admin_miss сказав:

      Знаю, що різний і що не ідеальний, але, тим не менше люблю. Люблю за гарну природу, чисте повітря, яскраве сонце, за простоту людей. Хоча з кенійцями і правда не завжди вдається знайти спільну мову.

  • andios сказав:

    Ну любити його і жити там то трохи різне) і я тобі сходу наведу ще 10 причин до того що вже назвав. Хоча особисто я певно полюбив Африку)

    Але чисте повітря, сонце і прості люди є багато де. Якнамене Африка в першу чергу для людей які знаходять там особливі для себе речі – оті дивні одинокі мовчазні люди яких можна зустріти там в найнесподіваніших місцях. Білі привиди чорного континенту)

    • admin_miss сказав:

      Надіюсь тебе насильно там ніхто не тримає і ти маєш можливість змінити місце проживання, якщо вже так обридла та Африка…

  • andios сказав:

    Я вже з тиждень як забрався звідти) Вивіз фігурки з чорного дерева, кілька гарних картин і велику банку кави (там класна кава). Взагалі то був настільки цікавий досвід що я ще його навіть непочав переварювати – отаке.

    А так вже летів в Стамбул, але подорозі внепланово зійшов в Каїрі) і поїхав на Синай. Засів тут і шось вже і незнаю коли в Україну доберусь бо незнаю шо буду там зараз робити, а в мене тут і море з рибами гарними і тепло)

Залишити відповідь