Мемуари вагітної

Коли чекаєш на дитятко, то 9 місяців, здається, тривають вічно. 9 місяців світ жінки міняється, життя повністю змінює свій курс, вся Земля змінює свою вісь… Тому в голові море думок. Коли їх так забагато, що не вистачає місця, я їх просто записувала в нотатки, а, що з того вийшло, читайте далі… І не судіть строго, то гормони писали, то не я…:)

День 220

О Боже, як я мрію знов бути худою і повороткою, активною, швидкою, легкою! Я хочу носити туфлі на шпильках, не просто носити, літати на них, бігати, ходити так, щоб ніхто не встигав за мною, при тому маючи шикарну походку.

Я хочу вдягнути знову плаття, яке буде підкреслювати мою талію, де буде видно, що живота в мене нема!

А ще я хочу вибратись, зробити зачіску, бомбезний макіяж і піти в клуб на відривну гулянку! Я хочу пити текілу і танцювати до ранку…

Напевно мрія з текілою і клубом все таки занадто безнадійна, хай лишитися мрією, багато вже такого було в моєму житті.

Але відмовлятися від шпильок і гарних плать я все таки не хочу! Хай ця мрія почне втілюватись в життя після народження дитятка! Хай малий знає класну модну маму у всій її красі!

День 221 

Доброго ранку, пральна машина!

Так, тепер і  я відчула це на собі!

Доброго ранку мій новий період вагітності, останній найвиснажливіший! Я чула, що в останні місяці просто хочеться, щоб дитя вже з тебе вилізло, щоб дало тобі можливість знову відчути себе ластівочкою, а не бегемотиком. Бегемотик вже зовсім втомився. А тепер я не просто милий безобідний животатий бегемотик, тепер я пральна машина. Цілу ніч в мені товчеться дитина, крутиться, вертиться, копається. Часом мені треба бігати в туалет, щоб зливати воду… Лежати незручно на жодному боці. Прощавайте мої міцні солодкі сни і безпробудні ночі. Ми виходимо на фінішну пряму, тут виживають сильніші.

День 222

О знову це відчуття побитості з самого ранку. Я не хочу вставати, не хочу починати цей день. Хочу спати ще! Я все життя любила ранки, для мене це була найкраща пора доби. Тепер я б хотіла, щоб їх не було. Я заставляю себе проснутись, покинути ліжко, прийняти душ, поснідати…. а потім знову весь день мрію вернутись в своє ліжко. І я вертаюсь, добре, що я не працюю. Не знаю, як працюють вагітні жінки. Я відчуваю себе вареним овочем, безвольним створінням, яке не здатне боротись за свої права в бурхливих кар’єрних джунглях. Я сплю зранку до 8, потім ще з 12 до 13, а потім в 21 я знову в ліжку. Дитина  в той час щасливо товчеться в мені. От куди подівались всі сили!

День 223

Я знову живу, хоч мало пересуваюсь в просторі, але вже набагато менше потребую контакту з ліжком. Я була в лікаря, знову робили УЗД. Все було розмито і неясно, ми по дорозі знову трошки посварились з чоловіком ні за що, тому він перестав зі мною розмовляти. Мені то швидко відходить, а він в нас дуже затяжний. На УЗД почав говорити, коли побачив лице малюка. Ми вперше побачили личко, кругленьке щокасте, я захотіла, щоб носик в нього був, як в мене. Все решта, хай буде, як в чоловіка, але хай буде мій ніс! Малюк і далі товчетеся всередині, але сьогодні до мене вернулись сили. Таке щастя знову жити на повну силу, ну майже на повну. Щастя бути молодим, відчувати себе молодим! Стільки життя всередині, багато мрій, поривань, бажань, головне, щоб були сили на це все.

День 225

Сьогодні я побачила на вазі те, що більше ніколи б не хотіла бачити в житті. Я довго не наважувалась ставати на вагу, я знала, що цифра росте вгору… Але все таки надіялась на чудо, що вона застигне на попередній позначці ще на місяць, або навіть до кінця вагітності… Наївна….

Реальність полягає в тому, що я така ж, як усі майбутні матусі… Я стрімко набираю вагу. Я знаю про дівчат, які зуміли поправитись на 6 кг за період вагітності… Але вони з розряду тих, які все життя їдять все підряд і не поправляються… Їх можна назвати відьмами! Як всі, то всі! А не так, що в 95% жінок одна проблема, а 5% на цю проблему начхати і кожного разу вони мило посміхаються, коли їх питаєш, як?!?!чому?!?за що?!?

І взагалі гормони граються з моїм настроєм. Я зла і недобра. Але не агресивна, тому не сварюсь ні з ким, просто ходжу в поганому настрої.

День 226

9 місяців вагітносіті – це період переходу від вільного життя до мамського, місточок між двома планетами людей. На планеті вільній жінки живуть для себе, будують тіло, кар’єру, вчаться, ліплять себе, змагаються за найкращих чоловіків, або просто за чоловіків, змагаються одна з одною, ох ця вічна конкуренція… І розмови всі про це, жінки не люблять говорити про політику, якщо це істині жінки.

А планета мамська вона така вся про дітей, там нема місця не мамам і темам для розмов не пов’язаних з дітьми. Всі жителі планети вільної обходять мамську десятими дорогами, всі ті памперси-пляшечки-алергії….брррррр….

А от вагітні ще ніби одною ногою на вільній планеті, але розуміють, що вже дуже скоро опиняться на мамській, тому, щоб не почуватися, як Стінг співав, як “інглішмен ін нью йорк”, волею неволею починають ознайомлюватись з правилами мамської планети. Ніби й не хотячи, але 85% всіх книг, статей, відео саме з мамької планети.

Чим більший мій живіт, тим глибше приходить усвідомлення, що на мамській планеті мене вже чекають з відкритими обіймами і всі оці знання про колір дитячих какуль скоро явно стануть у пригоді.

Я все ще мрію про те, що наша прекрасна квартира на 18му поверсі з панорамними вікнами і виглядом на море не перетвориться на суцільний дитсадок з кольоровими дитячими причандаллями… А поки що ми скуповуємо ці ж таки причандалля і милі дитячі одежинки наймінімальнішого розміру і наймімішнішого вигляду.

День 227 

Вислів “всі мужики козли” придумали вагітні. Я ніколи не любила цей вислів, не дотримувалась цієї філософії. Я знала, мій сужений-ряжений не такий. Я довго підбирала його. Найшла його аж в далекому Катарі, а прилетів він з Туманного Альбіону. Ми зразу знайшли спільну мову, проводили разом кожну вільну хвилину, вирішили одружитись… І перша сварка в нас була на третій день після весілля. Така мінімальна, без биття посуди і образ, але зі слізьми.

Сварки – це нормально, вони у всіх є. В нас вони дуже навіть цивілізовані. Це скоріше розмови-дискусії, які нагадують сварки тільки тому, що потім я плачу, мені сумно, чому все так не ідеально.

А вагітність додає нам масла в вогонь. Я думаю, чому це все відбувається зі мною. Я не працюю, я стрімко набираю вагу, я сиджу дома, повільно пересуваюсь і постійно потребую турботи. А він все далі ходить на роботу, їсть пончики, потім активно їх спалює в спортзалі… Є якась така заздрість до чоловічого роду. Ніби сам Бог створив їх для задоволення, а жінку для випробувань.

Все треба покласти крапку цьому негативу. Стаю зранку з любов’ю до свого цікавого стану і до всіх майбутніх змін в моєму житті!

День 248

Знову УЗД… Вперше в Англії, але вже десь 8 раз в моїй вагітності. Мені аж якось незручно стільки раз порушувати приватність маленької темної  “кімнатки” мого сина. Йому ця велика кількість очей вже явно набридла… Тепер на нього, крім мене, дивиться ще й свекруха, і студентка, і лікарі…

Малюк великий, виглядає на 37 тижнів, важить 3,5 кг… З такою вагою народжується більшість дітей. А моєму ще сидіти, дозрівати, рости (страшно).

Впіймали лице, зробили 4д фото! Оце так досягнення науки і техніки. Я бачу свого малюка! І бачу, що носик в нього, як в мене)))), а губи як в татка… Це солодке личко!! Хочу цілувати його і нехай весь світ зачекає.

 

День 249

Вони хочуть посадити мене на дієту – ніяких солодощів, вуглеводів…, а я весь час тільки і думаю про тортіки, морозиво…. Дитина росте, як на дріжджах. Вони думають, що в мене діабет. Заставляють мене робити чотири аналізи щодня, щоб визначати цукор в крові. Видали спеціальний апарат – глюкометр.  От тобі й на, дожились… Я вже мрію знову почати відповідати за власне життя, власне тіло, мрію, щоб мені дали спокій! Хочу спати…весь час…стабільно…

Ходила на курс грудного вигодовування. Цікаво було окинути критичним поглядом інших мамочок. Ті, що щасливі і супер усміхнені, мене дратують… Для них це все – весела пригода, для мене – випробування. Ті, що набурмочено дивляться на всіх, або й просто ні на що не реагують, нагадують мені мене… Тільки фото синочка розтоплює моє серце, нагадує про те, яка велика честь і щастя бути його мамою… Чекаю…

День 250

Все, що я хочу робити, це спати! І їсти…бажано солодощі і фрукти. Я такий неповороткий лінивець. Ночі мене найбільше радують: на них треба найменше сил і енергії і вони швидко проходять… І в них бувають смачні тортіки і інші чудеса.

Спати я можу дуже часто і міцно. Вночі правда бувають збої, живіт мене будить, будить від того, що його треба перенести при повороті на іншу сторону. Ну і автоматично, цей рух провокує вже набагато активніші і триваліші рухи зсередини.

Взагалі настрій сьогодні кращий, бо не треба було їхати до лікаря, було сонячно і я їла корисну їжу (а ввечері тихенько зажувала кусочок тортіка;)

Я попрала дитячі речі, зрозуміла, що в мене їх ціла гора і варто б схаменутися, більше одяг купувати не буду, перші місяці…

День 256

Вагітність поділяється на 3 триместри. В мене теж їх було 3, але територіальні, які збіглися і з календарними. Перші місяці – в Україні, далі – в Катарі і останні в Англії. Тому весь час я міняла лікарів і досліджувала на собі медицину вагітності в різних частинах світу.

Загалом, мій малюк до народження побував у 9-ох країнах… Пожив більше місяця – у трьох. Можливо після цього всього він захоче стати пілотом. Але надіюсь, він буде мандрівником, як мама і тато.

Я погано сплю. Я була досить щаслива мати міцний сон протягом всієї вагітності. Тепер, на останніх місяцях, пішла відплата. Просинаюсь по декілька разів за ніч і не можу більше спати. Потім зранку встаю, як побита. Вночі не можу повернутись на інший бік, бо живіт надто великий, малий будиться і починається дискотека.  Але, на щастя, майже кожного дня вдається в обід покімарити, насолоджуюся, поки можу.

День 259

Я не можу зрозуміти, чи я вже настільки розлінилась, що сил ні бажання нема взагалі нічо робити, чи вагітність об’єктивно забирає всі сили.

День 262 

Я вагітний полуношник… Коли все місто засинає, просинається вагітна і бродить по хаті без сну, шукає їжі, ходить піпі, читає, пише…. Після світанку можна знов поринути в сон. Але ночі надто довгі для сну. Напевно готуюсь до безсонних ночей з малям.

День 269

Сьогодні був черговий візит до лікаря. Коли його призначали, я була впевнена, що до цього часу народжу. Я вже на 38 тижні, дитина велика, живіт гігантський. Мене зважили…і це був шок…75 кг – це кошмар мого життя! Мрію по скоріше народити, бо набираю вагу не по днях, а по годинах. Таке враження, що я поправляюсь просто вдихаючи повітря.

Загалом самопочуття хороше. Добре, що Том є, з ним відчуваю себе молодою знову.

Цікаво те, що чим більше поправляюсь, тим більше зациклююсь на їжі, вічно щось жую.

Не впізнаю себе на фото до вагітності, хіба це я?! Хіба я була така худа?!?

День 270 

Чоловік пішов в спортзал. Ох, як би я хотіла бути чоловіком! Він собі і далі живе своїм життям, ні в чому не відмовляє…а через 9 місяців в нього з’являється син, хіба ж не круто?!

А все що лишається мені – це вишивання бісером, воно добре вгамовує норов, діє як заспокійливе, наводить на правильний лад

День 271

В мене все ще поганий настрій після зважування, я все ще вважаю себе найгрубшою людиною в Світі і винні в цьому всі навколо!

А, коли всі винні, то я тихенько пожираю солодке. Потім починаю злитись на себе і планувати своє життя після вагітності, планувати зал, тренажери, бігання, і море поту!



Comments:

3 коментарі

  • Поля сказав:

    Галино, вітаю Вас!
    Перечитала Ваш журнал, дуже вдячна за дописи, особливо з приводу роботи в компанії. Хочу спитати Вас поради, бо наразі думаю про роботу стюардеси, Ви працювали в Катарі, але? наскільки я розумію там доволі жорсткі правила на відміну від Емірейтс чи Етіхад. От з Вашої точки зору, Ви би радили йти на відбір і працювати саме в Катар?

    Дякую!

    • admin_miss сказав:

      Я б родила все таки спочатку спробувати Еміратс, Етіхад, Флай Дубаї, там умови життя і праці більш комфортні. А, якщо не вийде, то – в Катарі, звичайно, теж досить добре. Особливо, якщо порівнювати з європейськими авіалініями.

  • Макс сказав:

    Привіт Miss Макс Романчук Радий шо ти вже стала мамою.
    Набери мене якось на вайбер поговорим, хотілось би тебе почути. +380681818140

Залишити відповідь