Новорічна амстердамська історія

Хто з нас ще вірить в новорічні дива? А в ефект метелика? Я вірю в те, що наші дороги часом вибирають нас, а не ми їх.

Почалось все з того, що 2014 рік, я зустріла в ДубаЇ і появилось сильне бажання святкувати наступний новий рік в зимовій казці. Тому заздалегідь, десь за пів року, попросила відпустку на ці дні.

Відпустку дали, але плану не було жодного. Просто дуже-дуже хотілось снігу. Замріяла собі Швейцарію. Ця чарівна країна у мене асоціюється з новорічною казкою і я ще там ніколи не була.

Чисто випадково якось по скайпу проговорилась Анет про свою мрію. І виявилось несподівано, що вона теж хоче на новий рік в гарну країну. Почали готувати документи, потихеньку планувати все…

Моя віза вже майже була готова. І тут раптом мій хороший друг, який вже більше чотирьох років не виїжджав з Катару, розповів, що їде в Європу у відпустку і буде святкувати новий рік в Амстердамі, запропонував нам цей варіант. Я не думала, що Анет погодиться змінити план, бо в Амстердамі вона вже була колись давно. А виявилось, що вона була в захваті від нової їдеї, хоч і була в Амстердмі, але знову хоче туди.

І ми почали планувати все заново.

Все дуже успішно складалось: візу зробили, квитки на літак купили, житло найшли. І тут в останній момент друг за особистими обставинами відмовляється їхати. Правду кажуть: Хочеш пізнати людину – поїдь з нею в подорож. Друг виявився ненадійним, але ми залишились дуже вдячними йому за те, що змінив наш маршрут.

В Амстердам летіла з Дохи прямим рейсом КЛМ (KLM Royal Dutch Airlines). Звичайно дуже щаслива була отримати місце в переповненому передноворічному літаку, але чесно вам скажу, цей КЛМ явно не дотягує… Літаючи з такими авіалініями весь час відчуття, що ти їм щось винен і кожне, навіть елементарне, прохання сприймається персоналом, як каприз, чи забаганка. Мені то впринципі не дуже страшно, бо плачу за квиток зі своїми знижками, як за лоукост. А от люди, які викладають за ці королівські авіалінії кругленьку суму справді заслуговують кращого ставлення… Не раз чула відгуки від наших пасажирів про європейські авіалінії… Але на те є теж мабуть причини, певно криза не дає авіакомпаніям витрачати зайві кошти на навчання персоналу щодо культур спілкування і надання послуг.

Ще одне неприємне враження від аеропорту в Амстердамі. Я багато літаю, багато бачу наземного персоналу. Але такого відношення та організації, як там, ще не бачила. Потім мої враження підвердила Анет і Назарко, який теж мав пересадку там.

Але на цьому всі неприємні враження від Амстердаму закінчуються. Все решта – то море позитиву, казкове місто, приємні люди!

Кожен день в Амстердамі відкривав мені нові і нові обличчя цього міста.

Оскільки поїздку ми планували досить пізно, то найти гарненький готель в місті за помірну ціну було практично нереально. Тому ми знову вирішили попроситись на нічліг в місцевого каучсерфера. І, як я вже переконалась раніше, це найкращий спосіб відчути нове місто, нову культуру. Готель ніколи не розкаже про особливості певного регіону так цікаво, як домівка корінного жителя.

Перший день каучсерфер Міша дав мені свій велосипед і ключі від хати, показав як дістатись центру. Тоді я побачила місто з казки.

IMG_2650

Наймиліші будиночки, маленькі вулички, зелений газончик і мільйони велосипедів зі всіх сторін.

IMG_2666

IMG_2673

IMG_2669

IMG_2670

IMG_2709

Яке це щастя жити в місті, де все створено для того, щоб пересуватись на велосипеді. Від цього тільки вигода! Ви завжди будете в спортивній формі, ожиріння вам не бачити, шкіра буде сповнена яскравого живого кольору і світла, повітря в місті буде набагато чистіше, громадський транспорт менш завантажений, на дорогах менше корків… Море-море переваг! Дуже мрію, щоб велосипедна культура прийшла і в українські міста.

IMG_2662

Бачила такі гарні сцени з життя голандців. Сцена “побачення” – хлопець і дівчина їдуть на велосипедах поруч тримаючись за руки. А ще як цікаво вони транспортують дітей! В тачечках прикріплених спереду ровера. Це все мене дуже розчулює, бо це прекрасно! Розумні люди, розумний підхід до життя!

І все місто пристосоване до їзди на ровері. Та й не тільки місто, вся країна! Правда, я і в цих умовах створювала міні-аварійні ситуації, вела себе, як блондинка за кермом;) Мене переповнювали емоції, розглядала все на ходу, тому була неуважна. Я просто насолоджувалась цим містом!

IMG_2649

А ввечері сталась ще одна дивина: всі повмикали світло… Ви знали, що в голандців не прийнято закривати вікна шторами, чи занавісками?! Я не знала! А ще прийнято запалювати багато свічок. І при такому романтично-приглушеному освітленні дуже цікаво все виглядає з двору. ДУже-дуже цікаво заглядати в вікна, дивитись на теплі домашні інтер’єри, як затишно вони проводять свої вечори і зовсім не переймаються тим, що їх хтось побачить зі двору. Я ніде такого ще не бачила! І мені дуже сподобалось ця вікритість і прозорість.

Ввечері прилетіла Анет. Перед вильотом налякала мене, бо їй прийшов лист з Люфтганзи, що рейс її відмінили… Я мало вже до Львова не полетіла… Але Анет запевнила, що добереться в Амстердам, чи то повітрям, чи землею, чи літаком, чи автобусом, чи пішки… але Новий рік ми відсвяткуємо в Голандії! І я знаю, що вона справді добереться, не на ту напали, як то кажуть;) Бандерівки не здаються!

IMG_2678

Другий день в Амстердамі показав нам Хайнекен. Я ніколи не любила пиво. Почала його пити в 26 років. “Пити” в моєму випадку – це випити бокал. Раніше навіть не могла понюхати. З віком почала любити щось інше, крім солодких смаків.

В музей Хайнекен, як і в інші музеї Амстердаму, завжди черга. Але це більш комерційний музей, ніж пізнавальний.

IMG_2691

IMG_2692

Це так я варила для вас пиво 😉

IMG_2693

Нам сподобалось, бо це був останній день нового року і перший день разом з Анет в Амстердамі. Нам трошки розказали про історію компанії, про те, як робиться пиво. А потім було частування і міні вікторина. Я відповіла на всі питання, тому нам дали додаткові два бокали пива, навчили смакувати ним. За цим пивом ми згадували приємні моменти 2014 року та й загадували мрії на 2015. Там була гарна музика і приємна атмосфера.

IMG_2701

IMG_2704

IMG_2759

IMG_2768

Ввечері ми дуже повільно збирались, але все таки встигли на нашу новорічну вечірку. Вечірка наповнена новими знайомствами з позитивними людьми, якісною музикою і приємний відчуттям спокою і щастя. По плану в нас було трошки інакше, більш грандіозне святкування. Ми змінили план в користь якості святкування, а не насиченості. Як важливо все таки часом слідувати поклику душі, а не тільки плану.

Не знаю як ви святкували Новий рік, а в Амстердамі воно якось так:

IMG_2750

Потім була прогулянка додому тривалістю десь в 20 хвилин, впродовж якої ми співали свої улюблені пісні, таке іпровізоване тріо, коли душа співає, музична освіта не потрібна.

А перше січня 2015 року було наповненен геніальністю і божевіллям. Музей Ван Гога, ще одного відчайдушнього митця, який присвятив своє життя живопису. Довелось простояти близько години на вулиці в черзі… Але воно того варте! Мистецтво потребує жертв!

IMG_2790

Гарний музей, знову море людей… Обов’язково його треба відвідувати з аудіогідом, це дуже помагає в сприйнятті!

IMG_2791

Там було багато автопортретів Ван Гога, бо в нього не було грошей на натурників… Багато полотен промальовані з обох боків по тій самій причині.

Цей мені сподобався найбільше, стільки експресії в ньому

IMG_2810

А ось славнозвісні соняхи

IMG_2798

Досить трагічна доля цього генія. Таке враження, що він все життя боровся, боровся з тим, що твориться в його голові, зі своїм нетиповим сприйняттям світу, зі своїм божевіллям… Так важко бути іншим, так важко бути першопроходцем, творцем чогось нового. Загальна маса людей доходить до розуміння геніальності творця вже аж після його смерті, це непоодинокий випадок. Тому до кожного світового шедевру зараз толпи відвідувачів, які никаються зі своїми смарфонами, щоб сфотографувати шедевр, опублікувати в себе в соцмережах. Тому галереї сучасного мистецтва пустують, там митці, хоч і відомі в вузьких колах мистецтвознавців, але такі незрозумілі для пересічного гдядача. Дайте їм шанс, постарайтесь зрозуміти, що намагається донести художник, можливо саме його картини будуть продаватись через десятиліття на аукціоні Сотбіс за мільйони вашим нащадкам. Мистецтво не має меж, і воно не тільки в стінах Лувру, Дорсе, Ермітажу!

Третього січня ми переїхали до іншого каучсерфера. Люди зазвичай приймають туристів на одну-дві ночі. В Міші ми затримались на три. На дві решта переселились до Мартіна, який жив ще ближче до центру.

Мартін придумав для нас цікаву програму. Точніше, я розказала йому про наші плани і він запропонував поїхати з нами на машині і показати прилеглі до Амстердаму містечка і селища. Він показав нам красоту. Маленькі поселення, які живуть в зовсім іншій незбагеннній реальності, вони, як з казки.

Нам в той день дуже пощастило з погодою, весь день було сонячно, ясно, правда вітер просто відривав від землі. Справжній рай для серфінгістів. Та й для нас щастя, бо саме в день, коли ми поїхали на оглядини околиць прояснилось, всі інші дні в Амстердамі буо пасмурно.

IMG_2828

IMG_2830

IMG_2834

В одному селищі (Маркен) ми побачили, як виготовляють славнозвісні дерев’яні черевички. Виявляється, їх почали робити селяни, бо не мали грошей на шкіряні. Як на мене, вони дуже зручні! Правда, так і не наважилась їх купити, про що ще досі шкодую.

IMG_2871

IMG_2878

IMG_2990

Крім черевичок, в тому селищі було ще багато казкових атрибутів. Та й все селище, як з картинок дитячих книжок.

IMG_2883

IMG_2985

Я навіть не думала, що до наших днів збереглися такі милі поселення, в яких живуть реальні люди, ведуть своє звичайне (ну може не зовсім звичайне) життя.

Господиня одного з будиночків паркується в себе на подвір’ї

IMG_2896

IMG_2893

вуличка

IMG_2899

новорічна декорація

IMG_2991

якась дуже весняна і кольорова зима

IMG_2987

Далі були вітряки, справжні дерев’яні млини. До них ми доїхали, коли почався захід сонця, який наповнив всі краєвиди теплими барвами. Ну і для мене, людини сонцезалежної, це велике щастя. Анет і Мартін весь час мене чекали, поки я пленталась ззаду і фотографувала кожен сантметр.

IMG_2936

Так хотілось зберегти цей момент. Але айфон, звичайно, до такого не надто пристосований. Коли я видерлась на один із вітряків, він не витримав важкої долі, від морозно-холодного пронизного вітру просто виключився малий, відмовився працювати…

IMG_2954

IMG_2974

IMG_2976

Я зовсім розлінилась, не беру з собою камеру, знімаю все на айфон на шкоду якості фотографій. Тому що камера важка, тому що проблемно потім закидувати фото в комп’ютер, та й фото займають занадто багато місця… Насправді це все відмазки… Жоден справжній фотограф не сприйме їх всерйоз.

А ввечері ми пішли в арабський ресторан. Він називається Базар і знаходиться в приміщенні, де раніше була церква… Не думаю, що це випадковітсь… Важко уявити собі в арабському світі ресторан в приміщенні мечеті… Але наша церква лояльна…

IMG_3068

Їжа виявилась смачнішою, ніж та, до якої я звикла в Катарі. Напевно вся справа в якості продуктів, чи то я вже під амстердамськими враженнями, любила все, що з ним пов’язане. Не знаю, істина десь посередині 😉

І обов’язковим пунктом в нашому амстердамському плані був район червоних ліхтарів. Знаходиться він в самому центрі, в перемішку з церквами і школами… На вітринах з червоним освітленням дівчата різного віку, національності, зовнішньості, в бікіні, чи білизні, з беземоціним виразом обличчя вичікують своїх “жертв”.

IMG_3001

Тут багато туристів, всі гуляють, дивляться на амcтердамську дивину…

Мені цікаво було б поговорити з тими дівчатами, розпитати, чому? Має ж якось так життя повернутись, щоб опинитись в тій вітрині. Найсумніше обличчя було в тих, які вже досить поважного віку… Очі, в яких пустота… Мартін розказав, що це перважно дівчата із сіл Східної Європи. Є спеціальні вербувальники, такі собі каварєри з Європи, які приїжають в село, закохують в себе дівчину, дарують різні подарунки, обіцянки, кличуть з собою в Голандію. А потім заставляють відробляти все подароване.

Останній амстердамський день був досить пасмурним і холодним. Тому ми були дуже раді, що запланували на цей день відвідини ще декількох музеїв.

BODY WORLDS (досл. Світи тіла) – музей, в якому виставляються справжні людські тіла без шкіри і жиру. Бррррр… скажете ви. А насправді все виглядає дуже естетично і пізнавально. Я свого часу побоялась зайти в кабінет, де проводили розтин на трупі (в нас, юристів, такий обов’язковий предмет є, де це все вимагають не тільки слухати, але й бачити…) Тобто я веду до того, що я з тих “слабонервних”, чи, краще сказати, вразливих… Я боюся всяких ужастіків, воно мені потім все сниться, тому бережу себе від подібних видовищ. Але цей музей дуже хотіла побачити. Еспозиція була присвячена “щастю”, його впливу на тіло людини. Головний висновок: займайтесь спортом, побільше рухайтесь, радійте тому, що маєте, не куріть і тіло ваше буде щасливе;)

А від щастя навіть свині літають;)

IMG_3021

Також ми відвідали славнозвісний Stedeljik – музей сучасного мистецтва. Там була виставка одоного з сучасних колекціонерів.

IMG_3047

IMG_3049

І також окрема виставка Марлен Дюмас (уродженки ПАР, яка тепер живе і творить в Амстердамі і виставляється по всьому Світу). Вона з тих небагатьох сучасників, які зазнали визнання і слави за життя.

IMG_3053

На перший погляд такі розмиті силуети. Але ж скільки інформації вони несуть, скільки емоцій предають, скільки специфічного настрою.

IMG_3054

В тому і полягає талант митця, як на мене.

От і все…

5 днів, а скільки вражень, спогадів, емоцій. Була б я Ольгою Фреймут, то надала б цьому місту диплом “Рекомендовано для відвідування”. А так просто, ще одна історія в блозі. Почала писати її в літаку з Амстердаму, потім в Кочіні (Індія) дописувала, і тільки тепер, коли прихворіла і лишилась вдома в Катарі, вдалось дописати.

IMG_3083



Comments:

Залишити відповідь