sweet chinese memories

Вже скоро місяць як вернулась я на рідні землі! І все тут радує: і повітря, і природа, і люди! Дуже скучила! Останній місяць в Китаї був наповнений ностальгією))) Хоча і багато цікавого було в цей період.
Не пройшло і тижня після мого повернення в ГЖ, як мене заслали на роботу в місто Донггуан (година їзди на автобусі від ГЖ). Я думала, що мене знову чекає щось типу Шантоу… Зайшла на сайт міста http://www.dongguantoday.com/, побачила, що інформація про місто на англійській мові викладена з помилками… ясно…(
Щоб зняти стрес купила собі полуничку

Це напевне вперше я їла справжню запашну полуничку в березні ))
Вона допомогла мені налаштуватись на позитивний лад!
Наступні три дні принесли мені найбільше позитивних вражень за всю подорож.


По-перше, мені сподобалось місце (не місто;), де я жила – Regal Palace Hotel. Ніколи ще не мала можливості жити в готелі такого рівня, але завжди мріяла )))
Це один з холів готелю

По-друге мені сподобались люди, з якими там познайомилась, зокрема Філіп з Португалї і Зен з Китаю (який вже більше 20 років живе в Польщі).

Від них я почерпнула дуже багато корисної і цікавої інформації про їхній бізнес, про життя в Китаї, Португалії і взагалі про життя ))

По-третє, мені сподобалось на виставці, де я працювала. Це була міжнародна виставка швейних верстатів. Величезна за масштабом, кількістю та географією учасників. Завжди любила дивитись як робляться речі, але раніше бачила це тільки по ТБ, а тепер вживу.
Так робляться вишивки

а так плететься матеріал, з якого роблять ремені

а це машина для фарбування

На виставці, як не дивно, було море китайців)))) І таке враження, що тільки я одна європейської зовнішності… на мене всі дивились не приховуючи подиву, захоплення і зацікавлення. Я відчувала себе екзотичною твариною, чи інопланетянином неземної красоти… і тут знову ж таки відчула віддаленість Китаю від Європи. Вони не гірші, вони не кращі, вони зовсім інакші і це прекрасно! Вони інакше сприймають світ, інакше відносяться до життя, красоти, людей, грошей. Щось мені дуже імпонувало (зокрема їхнє ставлення до європейської зовнішності))), чогось я зрозуміти не могла – зокрема їхнє ставлення до роботи, грошей (склалось враження, що робота – це і є суть їхнього життя, і що вони зовсім не прагнуть заробити гроші, щоб потратити їх на розваги, подорожі, розкіш). А ще мені сподобалось їхнє ставлення до жінок! Жінка в Китаї не сексуальний об'єкт, а святиня, загадка… вони оберігають жіночу красу, сексуальність, не виносять це на загальний осуд, вони скромні і стримані. Там я почувала себе в безпеці!

І ще одні сходи з готелю. От тільки глянула на них і зразу побачила себе в весільному платті піднімаючись з нареченим під руку … асоціації))), мрії кожної дівчини бути принцесою… це нам ще з дитинства прививають і нічого тут не зробиш! ))

На католицьке Пасху я знайшла християнську церкву в ГЖ! УРААА!!! І все завдяки, студенту-медику Лі, він ходить туди кожного року на Паску, щоб повправляти англійську)))

надзвичайно гарно і затишно всередині

Туди я ходила ще не раз черпати духовність, якої так бракує в переповненому подіями, людьми, грішми мегаполісі.
Кожної неділі церква збирає під своїм дахом сотні людей різних-різних національностей. Але найбільше чомусь темношкірих людей африканського походження. Служба відправлялась на англійській мові, всім роздавали листочки з текстом Служби, а пісні, які співав хор транслювались на екрані в режимі караоке.

По дорозі з церкви в магазині сухофруктів я зустріла такого казкового котика

ці очі просто неземні!

А наш україно-російський Великдень ми відмічали походом в церкву і "сходженням" на (ще недавно найвищу в Світі) телевежу Canton Tower 600м. Квиток коштував 170 юань (217 грн. приблизно). Хоч особливо нічого ми там не побачили)) , але не відвідати її ми не могли! Це одна з "маст ту гов" місцин ГЖ, хоча мало хто з місцевих і приїжджих там був))) Люди потрапляють в ГЖ переважно з метою заробляння грошей і більш нічого їх там не цікавить. На щастя, я знайшла однодумців-мандрівників, які просто живуть і насолоджуються незабутніми миттєвостями, які дарує нам життя! 
Хватить філософствування! А от і вежа зсередини

А це я щаслива, люблю такі краєвиди…згадую Дубаї, Бурдж Халіфа… і просто в захваті від того, як то життя мене покидало за останні місяці )))) на найвищі точки Світу закидує! Хочу ще! )))

І сам краєвид (на жаль, почало сутеніти, техніка не дуже готова до такого…)


 Це вид на основну алею міста. А хмарочос попереду – це та будівля, де я, сама не знаючи того, побувала на кастингу ще в перший мій тиждень в ГЖ в офісі своєї мрії. (про нього я писала тут http://yalina-sparrow.livejournal.com/5919.html)

А це вже ззовні. Ввечері вежа підсвітлюється різними кольорами.

Одного разу я потрапила на ринок електроніки, там зустріла такого підприємливого малюка

Діти Китаю, то взагалі окрема тема! Багато друзяк серед них найшла

З цим так і не познайомились, він дуже мило спав…)

Ну от і все на сьогодні, але ще не все, що хотілося розказати-показати китайського. ту бі контінюед…)) бай!



Comments:

Залишити відповідь