the last chinese post

Це буде останній мій пост про Китай. Півтора місяця як я повернулась звідти. Таке враження було, що і не їхала нікуди, у Львові без змін – маршрутки далі по 2 гривні і їздять у невідомому напрямку, в магазинах одна з п’яти продавщиць попадається привітна, місто гарне миле таке рідне, найкраще! Вдома все те саме, тільки кота віддали на село, там його перейменували… тепер він не Япі, а Яник… теж непогано! )) там прижився добре, гонить всіх котів, дружить з собаками… як ти лодку назовеш, так вона і попливе ;))


Чи скучаю я за ГЖ? Та ні… навіть дивно. Думала, що буде не вистачати мені моєї кімнатки і виду з вікна, ананасів за 2 юаня (3 грн), манго… Але лишилось дві речі китайські, яких мені бракує – моїх друзів і шопінгу)) Зустріла там насправді багато хороших цікавих людей, яких напевно вже не побачу ніколи…(( Найбільше скучаю за Женьою і Лукою, з ними було класно!

 

А в квартирі було найкраще, коли поїхала Поліна і приїхала Бернадетта. Спочатку наші стосунки не склались, оскільки вона посягала на мою кімнату, хотіла підселитись і спати в моєму ліжку, а я вже втомилась відстоювати свій особистий простір. Але коли вона вимила нам ванну і туалет до кришталевої чистоти, та ще й “вибила” в агентства для нас прибиральницю, я її зацінила! Більше того, в моїх очах вона постала, як Попелюшка 21го століття! Вона переночувала 2-3 ночі у вітальній, а потім переселилась в Полінину кімнату. Непересічна особистість, цікавий характер, родом з Латвії, говорила переважно по-англійськи, вставляючи при цьому дуже класні російські слова. Вона внесла свій колорит! ) за нею теж скучаю!

 

 

Цікаво так склалось, але по центральній алеї міста я змогла нормально прогулятись тільки в свій останній день… І, виявилось, що це чи не найбезлюдніше місце в ГЖ… там були тільки робочі, які доглядали за квітами; скейтбордисти, які знімали екстремальне відео катаючись по стінах опери… і ми з Лі (студент медик, який, виявляється, провчившись 5 років в універі, був на центральній алеї вперше…).

Я знімала відео, як скейтбордисти знімають відео)) , а вони мене фоткали…

 

 

Скейтбордисти розказали, що з’їжджаються сюди зі всього світу, бо тут їм не забороняють їздити по цікавих будівлях міста, за що в Європі, чи Америці довелося б платити великі штрафи.

А от і оперний театр…

 

 

 

Не знаю де тут фасад, а де все решта… як на мене, воно більше схоже на НЛО ))) саме так я подумала, коли вперше побачила цю будівлю ввечері, на фоні освітлених хмарочосів… при тому, що Опера практично не освітлюється. Було видно просто щось незрозуміло велике і сіре…

 

 

А це музей ГЖ

 

 

І моя улюблена телевежа

 

 

 

 

Дуже гарно там в центрі, чисто і пусто)) це велика рідкість для цього перенаселеного міста. Таке буває тільки вдень, ввечері на вихідні тут гуляють приїжджі китайці. Іноземців такі місця не дуже цікавлять, багато з них не гуляло там ні разу, бо, як я вже писала, в ГЖ люди приїжджають не заради туризму, а заради грошей, гроші заробляють, гроші тратять, але заробляють більше, ніж встигають потратити! Їм не зрозуміти галицької манери шпацерувати в центрі міста, сидіти з друзями попиваючи кавусю, і нехай весь світ почекає! ГЖ не чекає, тут шалений рух! Хоч я жила в 15хв. хотьби від цього місця, але гуляла там тільки 2 рази: раз ввечері, раз вдень… і це за 3 місяці…

Зате в них гарні квіткові композиції))
це привітання з міжнародним днем солідарності всіх трудящих

 

 

а ще такі кульки

 

 

Міжнародний фінансовий центр

 

 

Мадамка

 

 

битва титанів

 

 

ластівочка

 

 

красунчик

 

 

 

 

От і все, подорож закінчена, пора вертатися додому… На щастя, всі, з ким важко було б прощатися, розїхались ще швидше, тому їхала без сліз, а з посмішкою на обличчі.

 

 

 

 

Posted via LiveJournal app for iPhone.



Tags:

Comments:

24 коментарі

Залишити відповідь