Я дякую 2015!

Хоч всі вже давно подякували 2015 року і сміливо вступили з новою надією в 2016, лишивши все минулорічне позаду. Я, як справжній студент, трошки з запізненням, але все таки вирішила опублікувати цей пост. Бо написала його ще до Нового Року, коли чомусь в 4ій ночі прийшло безсоння. Та й рік був такий насичений подіями, що залишити його без особливої подяки якось навіть, як то кажуть галичани, не пасує;)

Інстаграм підкинув мені колажик з фото, які набрали найбільше лайків

IMG_2184

А насправді моментів було на багато більше. Кожен місяць дарував нові пригоди, незабутні враження. І тільки написавши їх тут, я зможу зберегти їх в пам’яті.

Я знала, що 2015 рік буде бомбезний, бо почався він в Амстердамі – найпозитивнішому місті в веселій душевній компанії. Хоч на Новий рік не було снігу і зовсім мало шампанського, але душа була сповнена щастям. Загадала бажання, яке збулося. Першого січня був музей Ван Гога. Далі були вітряки, дерев’яні черевички і мальовничі голландські пейзажі.

IMG_3045

Про Амстердам я вже розказувала тут у своїй новорічній сторії

Перші дні січня почались з дуже позитивних ноток, за них я дуже вдячна!

Я вдячна за лютий, коли я зустріла свого майбутнього чоловіка. З того моменту життя пішло іншим руслом. Доха стала домом, де завжди чекають, а потім мені розказують, яким маршрутом летів мій літак… Вже не можна було отак просто сісти в літак і потеліти в Багдад, чи Наджаф туди-назад, як раніше, бо служба кличе… Стюардеси новин не читають, сильно не вникають, та й взагалі існують в якійсь іншій реальності, на висоті 36000 миль над рівнем моря, гаряча точка, то гаряча точка, просто ще один робочий день, подумаєш… Але плавно робота відійшла на другий план, я все ж таки не солдат… Ну і селфі мої стали вже парними;)

IMG_6208

Я вдячна за березень, який був майже без сну, який дав мені зрозуміти, що просто лягти в ліжко і провалитись в солодкі сновидіння, то вже велике щастя, за яке треба дякувати Богу! В березні я захворіла, а в результаті отримала можливість зустрітись з мамою в Парижі і провести незабутні дні разом.

Version 2

Version 2

Відсвяткували тут 8ме березня. На це свято в мене кожного року були ціаві мандрівки: Мілан на 3 дні, коли до мене приїхала сестра, потім Мальдіви і тепер затяжний Париж;)

Про Париж я вже писала в пості Про рекорди

Назад в Доху мене відправили бізнес класом нашого модного Аеробуса 380. А перший політ після лікарняного був в Маямі! Перший раз! і з зразу ж вихідним!!! Цікаво, що на такі прикольні рейси ще й команда попадається дуже весела: ми вже починаючи з брифінгу задали тон ціє мандрівки. А вихідний в Маямі виглядає десь так:

Version 2

Знаменитий НіккіБіч (Nikki Beach) був як подарунок після всіх лікарняних історій.

Version 2

Танцюй поки молодий!!!

Version 2

Всім нам відомо, яке щастя настає, коли закінчується затяжна хвороба, тоді радієш тільки тому, що почуваєш себе добре і ніщо не болить. Про це щастя треба пам’ятати щодня, з моменту, коли прокидаєшся вранці зі сну.

Version 2

Я вдячна за квітень, там була мініатюрна відпустка тривалістю 3 дні. Я прилетіла додому на Пасху. Все було так чарівно і прекрасно, що потім ну дуууже важко було летіти назад.

Version 2

Version 2

Version 2

Я зрозуміла, що до Львова треба мініум на 10 днів прилітати. Пустеля виявилась ще більше сірою і сухою після Великодня у Львові. І я знову провезла в країну контрабас у вигляді шиночки, без неї мама мене ніяк не хотіла відпускати. Ну і як же ж без неї на великодні свята?!))))

А ще в квітні здійснилась мрія побувати в Кіото! Мені дали Осаку з вихідним і звідти я поїхала в омріяне містечко!

Version 2

Фушимі Унарі Шрайн – це місце вразило найбільше, магічна атмосферна гора-храм, де хотілося фотографувати кожен сантиметр

net_924

Єдине шкодую, що так і не написала про Японія пост. Там я знову переконалась, що моє серце повернуте на Схід, що в мені живе східна душа, і на Далекому Сході мені добре, як вдома.

net_925

Я вдячна за травень. В травні в мене було багато навчань, найбільше щастя наступало кожного дня, коли вони закінчувались і ми щасливі повертались додому!

Version 2

Мароканка по дорозі розказувала мені, як розкрутила хабібі на цей мерс))) А ззаду дві тайки підспівували. Про наших стюардес я вже писала тут

В травні я подумала, що все ніби і добре в мене з Томом, але щось квітів він мені не дарить, не порядок! А я жінка, хочу квітів! От добровільно-примусово подарив він мені нарешті ті квіти… Я поставила їх в пластмасову вазу на столі, поставила свій Мак Про поруч, хотіла скайпитись з мамою… І тут та вся краса перевернулась і залила мені комп… З того дня зігнив мій комп, пропали всі мої фото за 2 роки подорожей (вони ще досі на стадії відновлення, може хтось порадить хорошого спеціаліста?!). З того дня я стала байдужою до букетів і зрозуміла, що треба більше публікувати всього в інтернет. З того дня всі мої чаї-води п’ються десь на відстані 1 метра від компа. Я менше фотографую, більше живу моментом. І я купила собі гарну велику керамічну вазу, бо Том почав дарувати квіти))

Я вдячна за червень, він був насичено-зеленим! Почалось все з Ханджоу, про який я написала тут. А далі був Едінбург! Мій перший рейс на Боїнгу 787! Ці мандрівки були ковтком свіжої води серед жагучої засушливої спеки пустелі.

А потім був В’єтнам, незабутній, найкращий і такий медовий!

Version 2

Наш пляжний натюрморт

net_934

І рахунок в той день сподобався

net_935

В’єтнам я теж незаслужено обійшла увагою, не написавши пост, бо море вражень, море фото… але деякі спогади хочеться сховати (як Скрябін співав) “від них далеко, так, щоб ніхто не знайшов, до себе в серце…” Якщо хтось збирається у В’єтнам, то я обов’язково все розкажу, пишіть в приват;)

Я вдячна за липень і найкращі лейовери в Лондоні. В липні я побачила всім відомий Лондон з зовсім нової сторони, так, як його бачуть жителі міста. В липні я його полюбила!

net_938

net_937

net_936

Я вдячна за серпень! В серпні на моєму пальці з’явився найважливіший перстень;) В серпні було багато райських куточків, багато пляжів, моря, сонця, багато неба і літаків.

net_943

Мальдіви

net_942

net_941

Маямі

net_939

Занзібар

net_945

net_948

net_947

net_946

і Доха звичайно

net_944

Багато рейсів, нові рекорди, про які писала пост.

net_940

Я вдячна за вересень. Мені вже зовсім надоїло літати. Мене хотіли мотивувати, поставили на роботу в аеропорт. Через тиждень в аеропорту я знову безмежно почала любити літати. Що я там побачила і відчула, я ще обов’язково напишу в майбутньому. А в вересні мені знову дали мої рейси, знову час почав литися рікою і омріяна відпустка наближалась ще швидше.

Я вдячна за жовтень! Я побувала вдома, не бувши майже рік (3 дні на Пасху я не рахую, вони тільки підсилили мою ностальгію), я дуже сильно скучала. Це вперше в мене був період адаптації у Львові, я дуже відвикла за рік від України. В жовтні я показала нареченому Львів, він закохався в нього! А потім з’явився новий штамп в паспорті і зразу з РАЦСу, аеропорт і рейс в Доху. В мене ще трималась укладка, в руках букет квітів, на пальці вже дуже серйозний новий перстень… А в Стамбулі в нас був святковий обід – хачапурі з сиром в залі очікування. (А як інакше може святкувати одруження стюардеса?)

net_931

net_932

А цей листопад був мега насичений. Я вдячна, що хватило часу і сил на все. Я вернулась до Львова, найшла своє ідеальне плаття, підготувала весілля, і в день подяки нас повінчали в церкві. Мені сподобалось так плавно набувати статусу “дружини” і спообалось що всі святкування наші розтягнулися на півтора місяця. Хоч, якщо чесно, ми змогли відпочити і розслабитись тільки на медовому місяці, до того було життя на швидкості 220 км/год, кожен день мільйон подій.

net_949

Домінікани не потішили нас так, як В’єтнам, але я вдячна їм за те, що нагадали мені, як сильно я люблю Далекий Схід і ми вирішили наступну відпустку провести в нашій улюблений частині Світу. А ще мій чоловік нарешті розлюбив all-inclusive готелі і я надалі зможу детально планувати наші поїздки, шукати унікальне затишне житло, ресторани, все таке… Я це дуже люблю!

net_950

IMG_1799

Я вдячна за грудень, коли нарешті я згадала, як воно готуватись до різдвяних свят, відчула цей святковий дух. Я ходила на свята дітей-племінників, це справжнє щастя дивитись на лиця тих маленьких ангелят, коли вони розказують свої віршики, деколи забуваються, поводяться дуже безпосередньо, дехто плаче, дехто бігає до батьків… такий впорядкований хаос. Але саме на цих святах в мене появився святковий настрій, вони мене ніби прокинули з моєї заклопотаності власними проблемами.

В грудні було дуже багато подарунків! До мене вперше прийшов Санта Клаус. Летів з далекої пустелі, притащив велику торбу подарунків, склав їх під нашою прекрасною ялиночкою. А вранці 25го ми розпаковували їх, як діти!

net_951

Мені сподобалось святкувати Різдво з усім Світом і так, як показують в кіно))) Хоч наше Різдво теж дуже-дуже люблю і не хочу відмовлятись від нього, воно в нас таке унікальне!

Я вдячна за цей рік, бо вдалось зав’язати з залежністю літати. Після медового місяця в Пунта Кані (коли зависла в Борисполі на 10 год, бо у Львові туман), я вперше зрозуміла, що не хочу бачити аеропортів ближчи часом. Я вдячна, що цей рік на роботі, було нелегко, що було багато ситуацій, які дозволили поставити крапку в цьому службовому романі і перейти на новий етап життя без сумнівів сумління, без ностальгії.

Я вдячна за всі зміни і за всі круті повороти долі, в які все таки вписалась, хоч гнала на швидкості 220.

Я вірю в те, що в новому році стану більш пунктуальною, навчуся краще розпоряджатись своїм часом і наповню його корисними речима.

Я вірю в те, що впорядкую фото на компі, закину їх десь на зберігання в інтернет, щоб не допустити минулорічних помилок. І що розберуся у всіх моїх дівайсах і складних програмках, які полегшують життя. (З технікою так важко буває і технічні штуки часом вибивають мене з колії. Я деколи мрію потрапити назад в кам’яний вік, де не буде всієї електроніки).

І ще я дуже-дуже хочу, щоб в новому році було натхнення писати, бо ще стільки нерозказаних історій, які так хочеться задокументувати, бо пам’ять нещадно їх розмиває.

Ще є декілька дуже важливих мрій на цей рік, але про них я розкажу, коли збудуться 😉

З Новим Щастям нас усіх!



Comments:

Залишити відповідь