Життя стюардеси на Близькому Сході

Mені час від часу пишуть незнайомі дівчата, які хочуть стати стюардесами. Не знаю, як вони мене находять, як находять мій сайт, але задають вони приблизно ті самі питання. Молодці, хочуть все дізнатись з перших уст, прорахувати всі ризики.

Але я, чесно кажучи, рада, що свого часу не знайшла в кого б попитати інсайдерську інформацію, бо хто-зна, чи наважилась я б тоді полетіти в Катар…, можливо вона б мене відлякала… то ж все залежить, з якого боку подивитись, під яким соусом подати і чим приправити….

Я жодного разу не пожалкувала, що вирішила податись в Катар, я навіть не пожалкувала, що крім Катару не пробувала жодних інших авіаліній і разом з тим, я жодного разу не пошкодувала, що пішла звідти… може просто я людина така, що бере від ситуації сповна і йде далі, не оглядаючись назад…

Але в цьому пості я хочу відповісти на питання, які мені задають. Хай ті, хто шукають, найдуть в ньому відповіді.

Я літала три роки в Катареірвейз. Останній рік літати вже зовсім не хотілось. Літати надоїдає всім. Як би сильно ви не любили подорожі, літаки, пригоди…, але літати рано, чи пізно вам все таки набридне. І тут вже відчується сила залежності, яка відтягуватиме день звільнення. Залежність від стилю життя, залежність від свободи (хоч як не парадоксально це звучить), залежність від стабільної гарної зарплатні… Сила залежності буде визначати, як довго ще ви протримаєтесь.

На початку 2015го року я поставила собі за мету побороти цю залежність і завершити свою літальну кар’єру. В лютому я зустріла свого майбутнього чоловіка, а в березні в мене мало не тріснули барабанні перетинки під чай рейсу… І все якось плавно-плавно пішло до завершення. Я зрозуміла, що пріоритетом мого життя є здоров’я і сім’я. І літати вже не хотілось настільки, що не мало значення, куди наступний рейс, я буквально примушувала себе одягнути форму, схопити чемодан і гнати на рейс…( Про звільнення. Чому?)

Тоді навіть я погодилась на роботу в аеропорту, новому аеропорту в Катарі. Отримала можливість побачити всі білі і чорні сторони його, всі розкішні VIPзали, а також убогі приміщення для персоналу, де я вперше в житті мало не зомліла від нестачі повітря (але це вже зовсім інша історія).

Дівчатам, які мені пишуть, я завжди раджу спочатку спробувати пройти співбесіду в Еміратс, Етіхад, Флай Дубай. Там умови особистого життя не так строго регулюються, та й взагалі, здається не регулюються, по відношенню з Катаром. Там є робота і окремо є життя. На роботі будь-які з перечислених авіаліній будуть вижимати з вас всі соки, вимагати максимальної віддачі, вам не простять помилок. В авіабізнесі ведеться безперервна боротьба за рейтинги, найкращі позиції; це дуже конкурентне середовище. Компанії вкладають величезні ресурси в розвиток і просування свого бренду, а на стюардес робиться чи не найбільша ставка, бо вони – лице компанії. Тому розслабитись вам не дадуть.

Але Катар, будучи строгою мусульманською країною, йде ще дальше, і поширює правила компанії на приватне життя. Таким чином вони намагаються забезпечити зразкову поведінку тисяч дівчат з різних країн, які приїжджають сюди на роботу.

ОАЕ в порівнянні є більш лояльними до іноземців, не нав’язують свої традиції і правила поведінки всім приїжджим, тому і місцеві авіакомпанії дозволяють стюардесам залишати роботу на роботі.

Так, там більш комфортні умови життя стюардес, але, тим не менше, вимоги на роботі все ті ж, зарплата +/- все та ж, нічні рейси все ті ж. Тобто вам все рівно доведеться (не побоюсь цього слова) пахати на роботі, пахати вдень і вночі, все рівно доведеться регулярно ламати свій біологічний годинник… Але ж наважитись залишити це все буде набагато важче, бо разом з тим в ОАЕ, буде йти ще безтурботне життя на землі без всеохоплюючого контролю компанії.

Найсолодші спогади в мене лишились про період навчання. Коли все тільки-тільки починалось, відкривались двері в нове, здавалось нереальне, життя. Коли кожного дня нас фарширували інформацією, коли я приходила додому і далі чула голос інструктора, коли я вчила “дрілі” (drills – схема дій при надзвичайних ситуаціях) і в мене сльози  появлялись на очах і мурахи бігали по тілу від усвідомлення, що таке може статись в будь-який робочий день… І хоч тоді мене дуже дратувало бути в оточенні самих тільки дівчат по 24 год на добу, не враховуючи інструктора гея… (я дуже не люблю жіночий колектив). Я просто мріяла, щоб вони вже всі затихли, коли ми після 6 год навчання поверталися додому в автобусі. А вони все тараторили безперестанку… мене це втомлювало… Але саме навчання мені страшенно подобалось! Я вперше проходила навчання не в Україні і відчула на собі всі його переваги, де викладач і студент – це партнери, обоє зацікавленні в предметі вивчення.  Детальніше про навчання я вже раніше писала тут: Вічний студентЙорданські купання в ДубаїОстанні дні навчання. Спогади

А потім ми нарешті почали літати. Дочекалися!! І я зрозуміла, що на борту літака твориться справжній crazy house, від чокнутих супервайзерів, до пасажирів, які поводяться, як діти (більше про це тут – Найгуманніша професія або як воно бути стюардесою, просто ще один робочий день;  Я не люблю вас і люблю. про роботу). Але це круто, це цікаво, це вчить витримки, терпіння, вчить грати ролі, переборювати себе, вчить, що безвихідних ситуацій не буває, навіть на висоті 40000 миль над рівнем моря.

Ви коли-небудь задумувались скільки підносів роздає і збирає стюардеса за період своєї кар’єри? Я не раз про це думала, особливо, коли повний літак, море голодних людей, всім щось треба… а коли збираєш ті підноси, запихаєш їх в “тележку”, а вони падають… і вся недоїджена їжа з них – на підлогу, або “ще краще” – на твою спідницю “що б їй!!…” а ти і так вже на ногах ледве стоїш, бо нічний рейс і безсонниця була перед ним… але нікого це не хвилює, треба зберігати покер фейс, а точніше голівудську усмішку, що б там не сталось…навіть коли з вух дим йде від того, як це все бісить.

Мені ця вся їжа, і ці всі падаючі касеролі потім снилися після нічних рейсів, коли я вже вдома пів дня відсипалася після них. Таке от домашнє афтерпаті.

А часом йдеш по салоні. Кожен займається своїм: хто спить, хто читає, хто дивиться кіно… ти глянеш за вікно, а там – магія, неземна картина, космос… такого неба, світанку, заходу, як понад хмарами, нема ніде! Це найкращий подарунок! Тільки заради цього варто літати.

Чи задумувались ви колись, хто чистить туалети в літаку? На землі – це, звичайно, прибиральники, які роблять це супер-швидко і зазвичай одною ганчіркою миють все… Але в політ жодна авіакомпанія прибиральників з собою не бере… і відповідальність за чистоту літака падає на тендітні плечі стюардес. Щодо туалету, то він має бути сухий завжди… Про чистоту тут ніхто не говорить.

Сухий туалет в літаку створює ілюзію чистоти. А деякі пасажири, здається, приймають там душ… І от завдання стюардеси зробити його сухим. До слова, навіть наш всемогучий президент компанії, коли літає, завжди після себе залишає туалет стерильно чистим сухим і охайним. Це загальне правило компанії: дбати про туалети в літаку, так само, як про ті, що вдома.

Мене на першому ж польоті супервайзер навчила: “тільки без рук”. Я надівала декілька слоїв рукавиць, на підлогу накидувала багато серветок і ногами це все пресувала, потім акуратненько закопувала під умивальник. От така схема виживання для новеньких.

Що тільки не доводиться робити людям з дипломом магістра права… але з іншої сторони – це далеко не найбрудніше заняття, яким займаються юристи.;)

Коли йдеш на роботу в Катар, знай, що здаєш в оренду не себе, як працівника, а себе, як людину. Бо робота саме в цих авіалініях охоплює все життя. Я вже писала про правила раніше (Про правила авіакомпанії). Саме таке в мене було відчуття, що моє життя мені не належить. Спочатку навіть радувало, що роботодавець так мене опікає, спочатку здавалось, що роботодавець подбав про все… але з часом вже аж надто захотілось вирватися на волю і не переживати про те, чи може часом не порушую я ще якесь правило. Першіий рік-півтора мене все влаштовувало і правила здавались виправданими, а як тільки набридло літати і дуже вже захотілось створити власну сім’ю, появилось багато причин завершити літальну кар’єру. Тому тут, знову ж таки, все залежить від твого внутрішнього сприйняття того, що відбувається з тобою і від того на якому етапі в житті ти перебуваєш.

Був раз випадкок, що замість нашої технічної будівлі для стюардес, наш екіпаж висадили після рейсу в загальний аеропорт. Бо в технічній споруді сталась якась пожежа. Це було після довгого рейсу, може США, не пригадую. І нам потрібно було самим добиратися на таксі. А в мене не було готівки. Ну от, по дорозі я хотіла вийти біля банкомату, зняти гроші. Але мені не дозволили колеги, які зі мною їхали, адже по правилах, нам не можна ходити в формі ніде, крім як в аеропорту… навіть в от такій надзвичайній ситуації… виключень нема. Всі панічно бояться порушити правило.

І історій таких безліч…

І кожен раз ти собі думаєш: Та це ж маразм! А потім згадуєш, що на твоє місце конкурс в сотні людей, і розумієш, що в боротьбі з системою, виграєш точно не ти.

А десь через пів року літання, ти розумієш, що можеш собі дозволити бути тим, ким хотіла. Ти можеш втілювати мрії в життя. Ти можеш робити з собою все, на що раніше не хватало, чи шкода було грошей. Можеш купити будь-яку косметику, будь-який крем, найкращий одяг, взуття, аксесуари… залежить, хто про що мріяв… можеш, звичайно, не купувати нічого і тихенько виплачувати кредит на квартиру, але це вже інша історія;).

А якщо кредиту нема, то гуляй душа: будь-які процедури на лице, чи тіло, чи навіть пластика… ти важко працюєш, ти добре заробляєш, ти можеш себе побалувати. А кожна жінка вже сама знає, чого їй не хватає до повного щастя. Ця професія допомагає дівчатам розквітнути на повну силу. В стюардес є і час, і гроші на себе і точно є море шанувальників. Все те, що треба для гарної самооцінки. Рекрутери відбирають гарних дівчат в стюардеси, але тут вони стають справжніми зірками.

В цій професії ти відчуваєш себе людиною Світу! Злітати на Балі на вихідні, чи в Нью Йорк на шоппінг, чи в Париж на круасани – та будь-куди і будь-коли… Для стюардес немає кордонів, вони літають кожен робочий день, а на вихідних – знімають форму і летять далі, весь Світ відкритий. А все завдяки стаф-квиткам, за класними-класними знижками. І можна справді снідати-обідати-вечеряти в трьох різних країнах. (Був в мене випадок, коли я вечеряла в Омані, снідала в Катарі і обідала в Йорданії. Такі випадки вартують того, щоб жити!) (Більше про подорож в Йорданію тут )

А разом з тим, в цій професії часто відчуваєш себе самотньою. На роботі тебе не зустрічає звичний колектив, ти бачиш всіх цих людей вперше (дуже рідко може пощастити літати з кимось двіччі, а ще рідше – літати двіччі з кимось справді класним, з ким ти дружиш). В літаку теж сотні незнайомих людей, з якими ти проведеш кілька годин і більш ніколи не побачиш знову. Серед безлічі напрямків авіакомпанії, буде тільки декілька, де тебе хтось чекає… А все решта – класні, цікаві країни, неймовірні міста і …ти одна… Можна вийти гуляти в місто з колегами, але навіть після рейсу в 7 годин, вони не стануть тобі рідними, плюс кожен з них буде мати свою думку як провести цей лейовер, яка дуже часто не збігатиметься з твоєю… Тому, або йти гуляти самій, або йти гуляти там, де не хочеш… А потім вернутись в пусту кімнату класного 5ти зіркового готелю… зависнути в телефоні на годину-другу жадно шукаючи теплого спілкування, скрутитись калачиком і заснути… спи собі сама

Це йде в пакеті зі всіма подорожами і професією стюардеси. Це відчуєш працюючи у будь-яких авіалініях. Тому тобі має бути комфортно самій з собою.

Але Катарерірвейз прирікає стюардес на ще більшу самотність. Бо після 22 год не можна мати гостей протилежної статі, а до 4 ранку не можна бути за межами свого помешкання. І 12 годин перед кожним рейсом (навіть тим, який триває всього годину), потрібно бути в себе вдома і не можна приймати гостей.

От ці три правила найбільш додають масла в вогонь незадоволення стюардес в Катарі. Так хочеться, хоча би в Досі відчути себе, як вдома, в затишку і теплі з коханою людиною… не думаючи весь час, як Попелюшка про те, яка година… і бігти, спішити, щоб вчасно вернутись.

Чи всі дотримуються цього правила? не всі, дехто на свій страх і ризик, живе вільно і ні в чому не відмовляє. І все вже так мило склалось в житті: і коханий в Катарі чемно чекає після кожного рейсу, і робота, і хороша зарплата, кредит платиться… А потім компанія робить перевірку і поголово звільняє 50 людей з одного будинку. І в тому числі тебе. Тому вирішує кожен сам: або жити спокійно і одиноко, або ходити по лезу ножа, зате весело.

Мене часто питають, чи скучаю я за роботою в авіалініях. Як я можу скучати, якщо раніше протягом 3х років під ряд, я засинала і просиналась сама, хоч і в різних куточках Світу, але в пустому ліжку…, а тепер – засинаю і просинаюся з двома найсимпатичнішими хлопцями на всьому Світі:) і де б не проснулась – всюди мій дім, якщо поруч є вони.

Мати їх і мати свою сім’ю – було моєю найбільшою мрією. І саме завдки Катару я зустріла свого Тома!

Ось чому я рада, що літала саме в Катарі. Я рада, що любов до професії була своєчасно погашена нелюбов’ю до компанії і всіх її строгих правил. Мені вдалось вчасно піти і подолати залежність, і сталось це набагато легше, ніж я собі уявляла. На момент звільнення в мене не залишилось вже жодних сантименів, було лише відчуття свободи, ніби скинула з плеч тягар. А в серці залишилось море вдячності і неоціненний досвід.

І ці три роки літання назавжди залишуться в моєму серці, як три роки понадхмарного життя, три роки, які мене зробили тою, ким я є. Ці три роки були найкращим університетом, де вчать про культури і традиції народів Світу, вчать про людей, вчать про тебе. Три роки, які зробили мене більш впевненою, більш незалежною, самодостатньою і разом з тим показали, як все таки важливо бути на цій планеті не самій, показали справжні цінності і допомогли розставити пріоритети в житті, привели до чоловіка моєї мрії. Де б я його шукала, якби поїхала свого часу в Емірати?!)))

Я веду до того, що треба йти за покликом серця, не боятись ризикувати, зробити щось дуже божевільне для втілення заповітної мрії в життя. Живемо ж один раз, другого шансу може і не бути… Є можливість поїхати на рік-другий-третій в Катар, чи іншу цікаву країну – то їдь! і користай цією можливістю сповна! Труднощі будуть на шляху, але ти їх подолаєш! І з моменту, коли ти покинула зону комфорту, життя почне тебе дивувати і відкрвати все нові і нові грані тебе!

пс: а якщо ще вагаєтесь, то переходьте за посиланням і читайте статтю Літати, чи не літати?

 



Comments:

Залишити відповідь